Висновок

Деякі дослідники зазначають, що не можна дивитись на українську філософію і культуру через призму “кордоцентризму”, вони підкреслюють, що “філософія серця” не надає належного значення раціонально-вольовим компонентам у виявах національного характеру, так потрібних у сьогоднішному світі. Але є дослідники, які дотримуються протилежного погляду. І. Бичко визначає українську філософію як “кордоцентричну”, він відзначає також, що такі мислителі, як Ілларіон, Сковорода, Гоголь, Юркевич, власне і були виразниками саме цієї філософії - “філософії серця”. Можна по-різному ставитися до цієї філософії - сприймати її чи ні, критикувати, заперечувати, не погоджуватися, але незаперечним є те, що її не можна ігнорувати. По-перше, ця філософія увійшла в духовну культуру України як своєрідний світогляд, що відображає морально-етичні цінності української нації, зв'язок і гармонійне співіснування людини з природою. По-друге, “філософія серця” є своєрідною етичною концепцією, яка представляє національну традицію українського способу мислення і менталітету.

Використана література

• 1. Бичко І. Спізвучність української та європейської філософської традиції: “кордоцентричні мотиви”//Київські обрії: історико-філософські нариси. - К., 1997.
• 2. Іларіон. Слово про закон і благодать//Київська старовина. - 1992. - № 1.
• 3. Сковорода Г.С. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира//Повне зібрання творів. - Т. 1.
• 4. Гоголь Н.В. Избранные произведения. - М., 1948.
• 5. Юркевич П.Д. Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова Божия//Юркевич П.Д. Философские произведения: приложение к ж-лу “Вопросы философии”. - М., 1990.
• 6. Юркевич П.Д. Твори. - Канада, 1979.