Методичні засади аналізу кредитоспроможності позичальника
Для оцінки кредитоспроможності позичальника банк може використати такі джерела інформації, наприклад:
- * матеріали про клієнта, наявні в архіві банку;
- * відомості від тих, хто має ділові контакти з клієнтом (його постачальників, кредиторів, покупців його продукції, банків тощо);
- * звіти та інші матеріали приватних і державних установ та агентств (звіти про кредитоспроможність, галузеві аналітичні дослідження, довідки щодо інвестицій тощо) [38].
Уся перелічена інформація є основою для визначення комерційним банком рейтингу позичальника, що враховується при прийнятті рішення про можливість його кредитування.
Питання оптимального набору показників, що найбільш активно відображають тенденцію економічної заможності (в тому числі і фінансового стану) позичальників, кожний комерційний банк вирішує самостійно з урахуванням вимог, затверджених постановою НБУ 6 липня 2000 р. №279 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями».
НБУ рекомендує комерційним банкам для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи враховувати, як мінімально необхідні, такі основні показники його діяльності:
- * платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
- * фінансова стабільність (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
- * обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
- * склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний роки);
- * собівартість продукції (у динаміці);
- * рентабельність (у динаміці);
- * кредитна історія (погашення кредитної заборгованості у минулому, наявність діючих кредитів) [1].
Інформаційною базою аналізу є дані балансу (форма №1) підприємства та звіту форми №2 про фінансові результати.
Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
- * коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛІ), який характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
- (1.1)
де АВ - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
- (оптимальне теоретичне значення показника КЛІ не менш як 0,2 );
- * коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), який характеризує можливість погашення короткострокових зобов'зань у встановлені строки : (1.2)

де АЛ - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;
ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами, оптимальне (теоретичне значення показника КЛ2 не менш ніж 0,5);
* коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів: (1.3)

де АО - оборотні активи,
ЗП - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами, оптимальне теоретичне значення показника КЛ не менш ніж 2,0.
Фінансова стабільність позичальника визначається по таких показниках:
* коефіцієнт маневрування власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів: (1.4)

де ВК - власний капітал підприємства,
АН - необоротні активи,
оптимальне теоретичне значення показника КМ не менш ніж 0,5;
* коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику: (1.5)

де ЗК - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),
ВК - власний капітал,
оптимальне теоретичне значення показника КН не більш ніж 1,0 [43].
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К не менш ніж 1,5.
Також можуть бути враховані суб'єктивні фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства і характеризуються такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і
структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
інша інформація [4].