Способи захисту від ворожих поглинань: сутність та види та проблеми в їх застосуванні

Зарубіжна практика ворожих поглинань виробила значну кількість способів захисту компанії-мішені від перехоплення корпоративного контролю над нею компанією-агресором.

Рейдерські методи захоплення власності є різноманітними. Однією з поширених схем, яку використовують рейдери, є поглинання підприємства з використанням штучного банкрутства. Підприємство-поглинач скуповує борги підприємства-цілі та ініціює процедуру банкрутства. Часто також відбувається підкуп реєстратора з метою отримання реєстру акціонерів. Після чого відбувається скупка акцій у їх власників. Як правило, рейдери планують скупити 10-15 % акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів, на яких змінити керівництво підприємства. Міноритарні акціонери, не маючи ніякого доходу з акцій, стають на бік рейдерів, продаючи їм свої цінні папери. Підприємства повинні уважно відслідковувати купівлю дрібних пакетів акцій у міноритарних акціонерів, щоб вчасно прийняти необхідні заходи.

Завжди слід пам'ятати, що вітчизняні методи поглинання компаній суттєво відрізняються від західних. Це пояснюється, насамперед, тим, що переважну більшість українських корпорацій було створено у процесі приватизації (відповідно акціонерний капітал був «розпорошений» серед працівників). Більшість керівників таких корпорацій виявилися неготовими працювати в умовах ринкової економіки. Ці фактори, а також специфіка чинного законодавства та відносна слабкість фондового ринку України визначили появу жорстких, часом неетичних схем «перерозподілу власності» в Україні.

Відомими є і створення подвійних реєстрів акціонерів. Полюбляють рейдери відкривати кримінальні справи щодо керівників акціонерних товариств, часто з безглуздих причин. Відомими є випадки підроблення пакета документів на володіння активами підприємства Переважно рейдерські компанії цікавить не виробничий процес, а активи, наявні у підприємства. Значний інтерес рейдери виявляють до нерухомості, яка є у власності підприємств в головних містах України. Привабливість Львова для рейдерів може значно зрости через планування проведення футбольних матчів Євро-2012. Помічним захистом від рейдерів є обтяження майна підприємства. Це потрібно робити за допомогою дружньої фірми. Внаслідок цього знижується ліквідність підприємств і відповідно інтерес рейдерів. Розробляється схема розподілу контролю над активами підприємства в такий спосіб, що підприємство-ціль рейдерської атаки просто втрачає свою привабливість, оскільки на балансі у нього не має жодної майнової одиниці.

За багаторічну практику злиття і поглинань на фінансових ринках були вироблені певні технології захисту від «недружніх поглинань». Всі методи захисту, які може використовувати компанія-мішень, можна поділити на «захист до пропозиції» (pre offered defense) і «захист після пропозиції» (post offered defense). Методи «захисту до пропозиції» передбачають встановлення положень-умов в статутних документах та угодах із найманими працівниками і т.д. (так звані «відлякувачі акул» (shark repellents)). Метою цих положень, як правило, є встановлення певних обмежень щодо переходу корпоративного контролю над компанією-мішенню або обтяження такого переходу певними зобов'язаннями. Методи «захисту після пропозиції» спрямовані на зниження привабливості купівлі поглиначем компанії-мішені.

Серед методів захисту західних компаній від поглинання до публічного оголошення про операцію можна виділити такі заходи:

1. Внесення змін у статут підприємства. Зміна статутних документів, як правило, потребує схвалення акціонерів. Серед таких змін виділяють:
- а) розділену раду директорів. Рада директорів ділиться на декілька частин і кожного року обирається лише одна частина;
- б) умову надбільшості. Встановлюється високий відсотковий бар'єр акцій, необхідних для схвалення поглинання (переважно понад 80 %);
- в) умову справедливої ціни. Покупець платить акціонерам справедливу ринкову ціну за акції незалежно від групи акціонерів. Справедлива ціна може бути виражена у вигляді коефіцієнта ціна/прибуток компанії.
2. “Отруйні пігулки”. Це цінні папери, що випускаються підприємством, щоб зменшити свою привабливість в очах ворожого покупця. Існує два види “отруйних пігулок”:
- а) “внутрішня отруйна пігулка” - додаткова емісія акцій, яка дає змогу усім акціонерам компанії (за винятком поглинача) купувати додаткові акції за зниженими цінами;
- б) “зовнішня отруйна пігулка” - дає право акціонерам купити акції покупця за небажаного об'єднання підприємств за зниженою ціною. Недолік “зовнішніх отруйних пігулок” полягає в тому, що вони ефективні тільки тоді, коли покупець придбає 100 % компанії-цілі.
3. “Золоті парашути”. Це спеціальні угоди про компенсації, які компанія укладає з вищим керівництвом у разі їх добровільного або вимушеного звільнення.
4. Випуск акцій з більш високим правом голосу. Між акціонерами компанії-цілі розподіляється новий клас акцій, які володіють пріоритетним правом голосу. Дає змогу менеджменту компанії-цілі одержати більшість голосів, не володіючи контрольним пакетом акцій компанії.
5. Зміна місця реєстрації підприємства. Враховуючи різницю в законодавстві окремих регіонів, обирається те місце для реєстрації, в якому можна простіше провести протизахоплювальні поправки до статуту і полегшити собі судовий захист.

Вітчизняні підприємства через низький рівень розвитку фондового ринку не мають змоги ефективно використовувати вищеперелічений досвід країн з високо розвинутою ринковою економікою. Тому основними методами захисту від ворожих поглинансь повинні стати:

1. Захист реєстру акціонерів від несанкціонованого доступу.
2. Статут повинен із самого початку передбачати можливості захисту від поглинань.
3. Укладення трудових договорів з керівництвом компанії, в яких обумовлюються значні компенсації у разі звільнення.
4. Консолідація розпорошеного пакету (при відсутності грошей можливий пошук партнера для злиття).
5. Найбільш значні активи компанії або підприємства переводяться в дочірні структури. Дочірні компанії у свою чергу відділяються від материнської, а агресор купує «пустушку».
6. Якщо агресора цікавить саме участь у виробничому ланцюжку, то, не маючи нагоди домовитися з менеджером або власниками підприємства, він намагається його купити. В такій ситуації, можливо, доцільно буде дозволити агресору користуватися активами, ніж втратити корпоративний контроль.
7. PR-захист. Формування іміджу компанії. Організація інформаційної війни проти агресора. Якщо компанію поглинають, а влада вирішить її підтримати, то шанси агресора істотно зменшуються.
8. Проведення закритої емісії акцій із закритим розміщенням.
9. Компанія укладає договори з додатками, які набувають чинності у випадку, якщо хтось одержує контроль за нею, і різко погіршують загальний фінансово-економічний стан компанії. В цьому випадку агресор ризикує отримати безліч штрафів і боргів.
10. Свідоме «навішування» боргів на підприємство.
11. У випадку якщо агресора цікавить не вся компанія, а якась група устаткування, система продажів, то такий актив можна вивести за межі підприємства, виділити його в окрему компанію, а надалі відділити від материнської компанії. Якщо такого активу в підприємства немає, то інтерес до поглинання в агресора зникає.
12. Оскільки найпоширенішим методом поглинання в Україні є скупка боргів, то потрібно спробувати домовитися з кредиторами.

Існує декілька схем, завдяки яким власник може захистити свої майнові права, використовуючи лише цивільно-правові засоби захисту і не вдаючись до протиправних дій, які застосовуються рейдерами.

Найцікавіше тут те, що навіть власники дрібних пакетів акцій (так звані міноритарні акціонері) можуть зіграти дуже суттєву роль у процесі протидії процедурі недружнього поглинання.

Так, міноритарний акціонер може інсценувати перевірку державних органів на підприємстві (у першу чергу - податкових) Маючи у своєму розпорядженні отримані від нього дані, перевіряльники можуть швидко знайти порушення і застосувати санкції.

Міноритарій може звертатися безпосередньо до органів МВС і прокуратури, заявляючи, що менеджмент компанії тими чи іншими діями порушує закон, скажімо, перевищуючи свої повноваження. Правоохоронці зобов'язані брати до уваги всі подібні заяви й проводити перевірки зазначених у них фактів.

Крім того, міноритарний акціонер може звернутися до суду з позовом про визнання незаконним договору купівлі-продажу великого пакета акцій. Сенс такого звернення полягає у тому, що в якості забезпечення позову заявник може попросити суд заблокувати пакет мажоритарного акціонера, що позбавить останнього права голосу на загальних зборах акціонерів.

Ще один спосіб тиску на власника контрольного пакета з боку міноритаріїв -- подача заяви до Антимонопольного комітету. Будь-яка угода з придбання пакета акцій від блокуючого (25%) до контрольного (50%+1) має бути погоджена з АМК. Непогоджена угода загрожує великими штрафами.

Найбільш поширеним методом впливу на керівництво підприємства залишається блокування зборів акціонерів. Закон дає дуже багато підстав для їх блокування - неповідомлення, порушення термінів повідомлення про збори акціонерів, неподання інформації, тощо. Власник дрібного пакета акцій подає позов про порушення своїх прав до суду, вимагаючи в якості забезпечення заборонити проведення зборів акціонерів. А якщо число міноритаріїв досить велике, всі вони діють узгоджено, у власника контрольного пакета мало шансів провести легітимні збори акціонерів.

Наступним засобом захисту власних корпоративних прав є додаткова емісія акцій, яка допоможе розмити сформований рейдерами контрольний пакет.

Важливим елементом захисту є врегулювання процедури свідчення акцій або часток у статутному фонді товариств у їх статутних документах ( із зазначенням процедури голосування, необхідної кількості голосів для легітимності зборів та ін.).

Використовувані українськими компаніями-мішенями способи захисту від недружнього поглинання також можна умовно розділити на 2 групи:

1 - пов'язані з акціями акціонерних товариств
1) часткова скупка акцій;
2) відмова дружнього до компанії-мішені реєстратора від перереєстрації на ім'я поглинача придбаних останнім акцій;
3) втрата дружнім до компанії-мішені реєстратором реєстру з внесеним в нього поглиначем і подальше відновлення реєстру без поглинача або із зменшенням кількості належних йому акцій компанії-мішені;
4) отримання менеджментом довіреностей від дрібних акціонерів, зокрема, членів трудового колективу компанії-мішені, на представлення їх інтересів на загальних зборах акціонерів;
5) відмова в реєстрації поглинача (для участі в загальних зборах акціонерів);
6) маніпулювання кворумом загальних зборах акціонерів;
7) маніпулювання результатами голосування загальних зборів акціонерів;
8) проведення додаткової емісії акцій для нарощення частки статутного капіталу, належної менеджменту, і «розмивання» частки поглинача;
9) «фіксація» акцій компанії-мішені, які належать членам її трудового колективу, шляхом внесення їх в статутний капітал новоствореного і контрольованого менеджментом закритого акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.
2. - пов'язані з активами акціонерних товариств.
1) «вивід» ліквідних активів компанії-мішені в створені з її участю та контрольовані менеджментом господарські товариства;
2) відчуження ліквідних активів компанії-мішені у власність контрольованих менеджментом осіб;
3) обтяження активів компанії-мішені зобов'язаннями перед контрольованими менеджментом особами;
4) укладення компанією-мішенню з контрольованими менеджментом особами «ексклюзивних» довгострокових договорів на реалізацію продукції компанії-мішені, поставку сировини і комплектуючих, т.п.

За безпосередньої рейдерської атаки спеціалісти радять затягувати судовий процес. Адже рейдерство - це не що інше, як інвестиційний проект, в якому закладений певний проміжок часу. І якщо цей час затягувати, то це загрожує рейдеру втратами, насамперед фінансовими, і, як наслідок, зниження інтересу до цього підприємства.

На користь об'єкту рейдерської атаки можуть прийти засоби масової інформації. Вони повинні показати загарбника в “чорному” світлі: робити ставку на втраті робочих місць людьми та унікальності виробництва, яке планують закрити. Часто це приводить до бажаних результатів. Як наслідок, залучаються профспілки, які проводять акції проти рейдерів.

Основними негативними наслідками рейдерства є:

- дестабілізація роботи вітчизняних підприємств;
- погіршення підприємницького клімату;
- втрата великої кількості робочих місць;
- зниження інвестиційної привабливості України.

Вкрай негативними для суспільства є соціальні наслідки рейдерства.

В Інтернет-виданнях міститься багато пропозицій від юридичних фірм, які допомагають в боротьбі з рейдерами. Перед тим, як з ними взаємодіяти, потрібно мати інформацію про власників, чи не є вони часом підконтрольними рейдерові. Необхідно навести довідки, наскільки захист цієї фірми був успішним в попередніх процесах. Потрібно заздалегідь обумовити фінансові затрати та максимальну тривалість антирейдерської боротьби. Не зайвим буде укласти договір про надання послуг. Адже посередники можуть навмисне затягувати процес з метою виманити з переляканих власників більше коштів.

Головними чинниками, що визначають вартість послуг антирейдерської компанії, є:

? величина і структура підприємства-цілі рейдерів;
? ринкова ціна активів атакованого підприємства;
? оборот атакованого підприємства;
? обсяг інформації про рейдерську-компанію;
? стадія поглинання (запущеність ситуації);
? перелік запропонованих заходів захисту.

Для викорінення незаконного рейдерства необхідне активне втручання держави. Щоб підприємці могли успішно протистояти рейдерським атакам, потрібно ініціювати підготовку законодавчих документів про захист власності від незаконних поглинань підприємств та протиправних дій конкурентів. В органах державної влади створити спецвідділи з боротьби з рейдерством.

Сьогодні для протидії незаконним атакам створений “Антирейдерський союз підприємців України”, представництва якого вже відкриті у 8 регіонах. Існує постанова від 21 лютого 2007 року “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств”. Метою діяльності комісії є розгляд найважчих випадків захоплень підприємств, надання відповідних доручень правоохоронним органам, звернення до Вищої ради юстиції дати оцінку протиправним діям суддів. За останніми даними у травні 2008 року Міністерство юстиції України започаткувало телефонну “гарячу лінію” для інформування про випадки рейдерських атак.

Найменш характерні рейдерські атаки для Японії. Тут існує принцип добровільності об'єднань. Відношення керівництва до своїх працівників як до сім'ї обертається високою відданістю персоналу. Внаслідок пожиттєвої праці японців на одному місці, згрупованості працівників - такі захоплення не під силу європейським рейдерам.

Україна - молода держава, яка прагне зайняти стійку нішу в світовій економіці. У зв'язку з цим потрібно приділяти увагу співробітництву з міжнародними організаціями, які займаються питаннями з розвитку конкуренції, а саме: Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародною Мережею з питань конкуренції (ММК).

Враховуючи цифри минулого року, на сьогоднішній день рейдерство як явище на Україні набуло таких масштабів, що стало реальною погрозою економічної безпеки країни. Прогресуюче рейдерство збільшує ризики й збитки українського бізнесу. Інвестиційна привабливість України сьогодні вже міф. Її не може бути в державі, де ігноруються права власників на будь-якому рівні - від керівника великого підприємства до власника маленького кіоску. Держава, де власність є незахищеної, а правоохоронні органи виступають на стороні рейдерів, не може розраховувати ні на велике майбутнє, ні на підтримку з боку світового співтовариства.

Можна зробити висновок, що сьогодні в Україні через прогалини у законодавстві, низький рівень корпоративної культури, корумпованість державних органів недружні поглинання стають поширеним явищем. І хоча у розвинених країнах світу цей вид трансформації власності є дієвим інструментом впливу на неефективні підприємства, в Україні ж він залишається здебільшого методом перерозподілу власності та особистих інтересів. Це ставить під загрозу не тільки приватний бізнес, але й економіку країни загалом, оскільки під негативним впливом опиняється реальний сектор економіки, а він по-своєму тісно пов'язаний з питаннями зайнятості, соціальної політики, стабільності податкової системи, формуванням бюджету. Отже, перерозподіл власності внаслідок справедливої конкуренції є позитивним явищем в економіці, але у вигляді рейдерства - знищує її ефективність. Однак, слід відзначити, що трансформаційний процес - явище постійне і неминуче. Інша річ, які форми такої трансформації використовуються.

Отже, можна зробити узагальнюючий висновок, що в Україні рейдерство дійсно є надзвичайно актуальною проблемою в сучасному суспільстві, яка набирає статусу загрози національної безпеки України. Через нестійкість, корумпованість державних органів, прогалин у законодавстві, несформованих інституцій прав власності такий феномен в Україні не лише виникає, а набирає високих «темпів зростання». І хоча в розвинених країнах рейдерство є ефективним інструментом впливу на неефективні підприємства, у нас це інструмент перерозподілу власності та особистих інтересів.

Які реальні дії (заходи) щодо ефективного захисту від рейдерства та його подолання?

По-перше, на боці власника має висту пати держава і вживати дієві, реальні інструменти щодо захисту прав власності.

По-друге, прозорість і ефек тивність діяльності суб'єктів господарювання, які можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів. Слід знати, що найчастіше «постраждалими» є ті, що ведуть свій бізнес не зовсім за правилами, внаслідок чого бо яться звертатися до правоохоронних органів.

По-третє, надати Міжвідомчій комісії з питань протидії незаконним захопленням підприємств при Кабінеті Міністрів України статус Державної комісії (комітету) у справах боротьби з рейдерством за участю представників Уряду, ади Національної безпеки та оборони України, екретаріату Президента України, правоохоронних органів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. До складу Державної комісії з метою забезпечення прозорості та дієвості роботи цього органу ввести представників Антирейдерського союзу підприємців України, УСПП, Європейської бізнес-асоціації (EBA), Торгівельно-промислової палати України, Американської торгівельної палати в Україні (ACC).

По-четверте, наділити Державну комісію (комітету) у справах боротьби з рейдерством відповідними повноваженнями згідно Конституції та законів України, необхідними для оперативного реагування на ситуації, що мають відношення до рейдерських дій та вжиття невідкладних заходів.

По-п'яте, ініціювати прокурорські перевірки незалежними слідчими Генеральної прокуратури України всіх рішень, винесених на користь рейдерів українськими судами.

По-шосте, створити реєстр рейдерських судових рішень та внести на розгляд Вищої ради юстиції персональні справи суддів, які їх винесли.

По-сьоме, бротьба з рейдерством має носити комплексний характер. У питанні протидії рейдерству овинні об'єднатися влада, парламент, бізнес, ромадкість. Лише таким чином можливо значно скоротити кількість рейдерських захоплень в Україні. Головним антирейдерським чинником є (повинно стати) формування «правил гри» та умов рівноправної конкуренції. Держава та влада першими повинні демонструвати принцип верховенства права.

Рейдери зазвичай мають зв'язки у вищих ешелонах влади або є частиною тієї чи іншої ФПГ. Цей феномен української дійсності ще раз підтверджує тезу про те, що українське рейдерство є, насамперед, корупційним переділом власності, а не процесом економічної оптимізації. Так, наприклад, кошти для фінансування великих операцій з недружнього поглинання залучаються на відкритому фінансовому ринку, зокрема через пайові фонди, що спеціалізуються на скуповуванні акцій і наступної реструктуризації неефективно працюючих підприємств. Західні рейдери сприяють економічному розвитку: вони відсторонюють від управління бізнесом неефективний менеджмент, перешкоджають зловживанням з боку великих акціонерів, реструктурують неефективно працюючі підприємства.

У більшості європейських країн прийнято спеціальні закони проти рейдерів (в Україні їх не те, що не ухвалили -- не існує навіть подібних законопроектів). Однак важливо зазначити, що депутати та бізнесмени активно обговорюють проблему й рано чи пізно відповідні законопроекти буде розроблено. Але найважливішим інструментом захисту економіки від рейдерів має бути судова влада.

Понад те, в європейських країнах рейдерство засуджується бізнес-громадськістю, тоді як в Україні рейдерами називають мільйонерів, яким приписують дружні зв'язки з першими особами держави. Може, саме тому 2006 року в Україні було розроблено та здійснено чимало рейдерських атак на стратегічні об'єкти. Але, крім того що рейдерство в Україні активно обговорюється, з'явилася ще одна тенденція, яку складно назвати позитивною: більшість корпоративних конфліктів постраждалі акціонери (і міноритарні, і мажоритарні) схильні назвати рейдерством.

Методи захисту можна представити у наступному вигляді:

Створення холдингу. Передбачає створення на самому початку роботи своєрідної холдингової структури, що складається з кількох компаній. Наприклад, одній компанії належать активи. Друга компанія займається виробництвом, третя - закуповує сировину, перепродаючи її потім другій. Четверта - реалізує виготовлену продукцію. П'ята - забезпечує решту компаній персоналом або надає консалтингові послуги. Головний недолік такої схеми - складність контролю за фінансовими потоками. Крім того, за такої побудови бізнес-групи може виникнути проблеми із залученням позик. Адже підприємства групи, які безпосередньо залучені в бізнес-процес, не мають у своєму розпорядженні активів.

Боргова яма. Умисне обтяжування активів або самої компанії боргами. Наявність істотної кредиторської заборгованості підприємства цілком може слугувати непоганим захистом від недружнього поглинання. Зрозуміло, тільки в тому разі, якщо кредиторами виступають дружні або підконтрольні боржнику структури.

Свідоме обтяжування активів спричиняє ті самі проблеми, що й у попередньому випадку - неможливість отримання позики. З цієї ситуації є як мінімум два виходи. Можна отримати гроші в банку, надавши як заставу боргове зобов'язання. Тобто гроші одержує не саме підприємство - власник активів, а дружня структура. Проте ці договори (про заставу активів, попередній продаж тощо) слід зберігати в таємниці.

Кадрова безпека Щодо кадрової безпеки, власник повинен правильно мотивувати персонал, щоб люди трималися за робочі місця, а також зробити все, аби найманому керівнику чи топ-менеджеру було невигідно діяти на шкоду своїй компанії. Якщо призначення або звільнення працівників, передусім топ-менеджерів, відбувалося з різними порушеннями, рейдер може оспорити такі накази про звільнення або прийом на роботу. А в якості забезпечення позову попросити суд, наприклад, заборонити проводити збори акціонерів, здійснювати будь-які операції з активами, усунути теперішнього керівника від виконання обов'язків тощо.

Атаки та протидії. Ще один із напрямів системи захисту власності - дублювання фінансових потоків. Для боротьби з рейдерством підприємство потребуватиме значних ресурсів, передусім фінансових. І, природно, необхідно забезпечити доступ власника до грошей, навіть якщо рейдер заблокує основні рахунки підприємства (наприклад, через рішення суду за позовом про стягнення неіснуючої заборгованості). У такому разі «кров» компанії (оборотні кошти) починає «текти» по дублюючій «кровоносній системі», і власник підприємства зможе вести ефективну боротьбу із загарбником.

Об'єднання. Ще один напрям захисту - звернення до антирейдерських союзів та об'єднань підприємців, Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств при Кабінеті Міністрів тощо з повідомленням, що на підприємство готується рейдерська атака. Хоча практичну і негайну допомогу надати вони не можуть, рейдер уже буде попереджений про готовність підприємства до відбиття спроби захоплення.

«До останнього». Якщо рейдерська атака перейшла в завершальну стадію, шансів відстояти власний бізнес небагато. То вихід-один продати всі можливі активи підприємства з метою отримання якнайбільше коштів, щоб прибутки рейдера були якнайменшими.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що захист інформації має будуватись на випередженні. Збираючись укласти той чи інший господарський договір, будь-якому керівнику підприємства необхідно убезпечити себе в подальших правовідносинах з контрагентом, переконатися в його добропорядності, а також у тому, що умови договору виконуватимуться своєчасно й у повному обсязі. А досягти цього можна якраз за допомогою перерахованих методів протидії рейдерській атаці. Але найкращий засіб - створення корпоративної культури. Отже, боротися з рейдерськими захопленнями можна, і навіть з результативно. Кожен крок рейдера може бути проаналізовано та перетворено на захист власника підприємства; головне - не нехтувати правилами ведення бізнесу. Якщо підприємець не буде зневажливо ставитись до правил безпеки ведення бізнесу, то велика кількість рейдерських атак у нашій країні зійде нанівець, а усі потуги загарбників будуть марними.

Напрямки діяльності державних і недержавних структур у забезпеченні захисту прав акціонерів на сучасному етапі.

На початку зими минулого року з різкою критикою української влади виступили представники транснаціональних корпорацій, що працюють в Україні. Вони вважають за необхідне більш інтенсивно реформувати національне законодавство з метою ліквідувати практику корпоративного рейдерства.

5 жовтня Євросоюз запропонував українському уряду звернути невідкладну увагу на необхідність адаптації до сучасних умов корпоративного законодавства й прийняття антирейдерских мер. Діловий бюлетень компанії Dow Jones розкритикував бездіяльність української влади і підкреслив, що в такому випадку нівелюється перспектива збільшення іноземних інвестицій в Україну.

Аналогічні оцінки містяться у звіті по розвитку перехідних економік, організації EBRD (Transіtіon Report 2006). Фахівці EBRD віднесли Україну до групи країн з найгіршою якістю корпоративного законодавства (поряд з Азербайджаном, Білорусією і Таджикистаном). У свою чергу, Росія, а також ще вісім держав, у числі яких колишні радянські республіки Вірменія, Казахстан, Молдавія, Латвія й Литва, віднесена до групи країн, законодавство яких практично повністю відповідає міжнародним стандартам.

Нарешті, 14 листопада був опублікований звіт Європейського банку реконструкції й розвитку (ЕБРР), у якому вказується, що головним пріоритетом для України повинно стати забезпечення належного корпоративного керування і прозорості.

Громадськість і уряд України відреагували на висловлену ЄС стурбованість одночасно і приблизно однаково, із чого можна зробити висновок про формування в бізнесі-середовищі негативного відношення до рейдерства, як до явища. Це проявилося у наступному:

- в середині вересня антирейдерская робоча група створена при Європейській бізнесі-асоціації.
- голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку повідомив, що уряд планує створити спільну групу по боротьбі з рейдерством.
- український союз промисловців і підприємців (УСПП) виступив з ініціативою створення спеціальних структур при органах влади, зокрема , при Кабінеті Міністрів, які зайнялися б аналізом методу дій рейдерів і виробленням рекомендацій з найбільш ефективних засобів протидії.
- українсько-Американською торговельною палатою створена робоча група по боротьбі з рейдерством.
- у жовтні з метою боротьби з рейдерством при українському комітеті міжнародної торговельної палати заснований спеціальний орган - Бюро протидії комерційним злочинам і рейдерству.

Таким чином, можна сказати, що урядова активність в Україні стала реакцією на серйозний тиск із боку впливових міжнародних структур. Про це, зокрема свідчить і зростання антиредерской активності неурядових громадських організацій, які приступилися до створення суспільних антирейдерских груп.

Напрямки розвитку законодавчого регулювання сфери захисту прав акціонерів та протидії недружньому поглинанню.

1. Першим етапом боротьби з рейдерством повинно стати вдосконалення корпоративного законодавства. Тільки після того, як у власників з'явиться ефективний юридичний механізм захисту корпоративних прав, можна буде відокремити недружнє поглинання від бандитського захоплення, цивілізувати рейдерство й ввести його в рамки закону. Для цього необхідно розробити стратегію збереження повної та достовірної інформації про себе та свою діяльність та рівний доступ до неї, інформування акціонерів товариства про участь товариства у корпоративному конфлікті.
2. Вдосконалення регулювання депозитарної діяльності, а також відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів, зокрема формування центральним депозитарієм централізованої системи обліку прав власності на цінні папери;
3. Удосконалення управління корпоративними правами держави.
4. Розширення обсягу повноважень міноритарних акціонерів (наприклад щодо можливості їх об'єднання у певні структури для захисту своїх прав).
5. Встановлення кримінальної відповідальності за рейдерство.забезпечення захисту прав власності та протидії недружним поглинанням, яка повинна в себе включати: подання інформації про намір поглинання однією компанії іншою.