Прибуток підприємства та соціально-економічне значення

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, він являє собою єдину форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.

На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, та збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів.

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавче встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами па виробництво товару - його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.

На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством).

Мають місце, зокрема, витрати підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:

- Пенсійний фонд України;
- Фонд соціального страхування України;
- Фонд коштів на випадок безробіття;
- Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;
- Державний інноваційний фонд;
- Державний фонд сприяння конверсії;
- Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користування.

Отже, можна підкреслити загальнодержавне значення в формуванні, а особливо використанні прибутку на соціальні, загальнодержавні програми для населення держави в тому числі працюючих та непрацюючих членів суспільства.

Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фонду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нараховуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм власності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України - 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом), у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного збитку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньовиробничі і зовнішні причини, некомпенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін.

Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати» промислового підприємства за січень-березень 2001 р. (тис. грн.) де продемонстровано на прикладі відображення прибутку:

1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 94,9;
2. Податок на додану вартість 15,8;
3. Акцизний збір 8,1;
4. Витрати на виробництво реалізованої продукції 51,3;
5. Комерційні витрати 2,8;
6. Результат від реалізації - прибуток 16,9.

Слід підкреслити особливо, що законодавство України не передбачає віднесення до категорії позареалізаційних збитків (а у податковому обліку - до складу валових витрат) сум оплачених фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, інших штрафів, пені, неустойок, включаючи ті, які пов'язані з порушенням господарських договорів. Ці збитки, які сплачені підприємством або відносно сплати яких є рішення суду, або арбітражного суду, відшкодовуються в порядку розподілу прибутку підприємства, тобто за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків до бюджету.

Прибуток, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:

- прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);
- прибутку (або збитку) від іншої реалізації;
- прибутку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів па придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);
- прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації товарної продукції-це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного сільського господарства тощо).

Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо), воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і включається до складу валових доходів), а сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкою являє собою збиток (і включається до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати, які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володіти корпоративними правами, тобто правами власності на частку (пай) у статутних фондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств, внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо. Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації.

Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу безумовно складають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних) санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних правил розрахунків.

Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, які одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції.

У цій справі фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників, зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені та ін.

У складі позареалізаційних прибутків підприємство може, зокрема, мати (крім тих, про які йшлося вище): прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, і наприклад, різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари, прибуток минулих років, що виявився у звітному році, надходження штрафів від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного терміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підвищення відповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народному господарстві), надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безнадійні, списання кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув, надходження процентів від вкладення фінансових ресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківські депозити тощо.

До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексації вартості основних засобів у зв'язку із інфляцією, яка вважається капітальним доходом, порядок включення його до складу валових доходів.

Найхарактернішими збитками від позареалізаційних операцій є втрати від списання боргів та безнадійної дебіторської заборгованості, невідшкодовані збитки від стихійних лих, пожеж, аварій, інших надзвичайних ситуацій, збитки від операцій з тарою тощо. Позареалізаційні збитки або доходи можуть бути від ліквідації основних засобів, від купівлі-продажу цінних паперів, іноземної валюти.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу. Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток.