Джерела формування прибутку підприємства і методика його обчислення

Одним із методів обліку формування прибутку на підприємстві є використання методики балансового надходження і як складовою частиною - балансового прибутку. Балансовий прибуток - сума прибутків (збитків) підприємства від реалізації продукції і доходів (збитків), не зв'язаних з її виробництвом і реалізацією. Під реалізацією продукції розуміється не тільки продаж зроблених товарів, що мають натурально-речовинну форму, але і виконання робіт, надання послуг. Балансовий прибуток як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій підприємства й оцінки статей балансу. Використання терміну «балансовий прибуток» зв'язана з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відбивається в його балансі, що складається за підсумками кварталу, року.

Балансовий прибуток включає три укрупнені елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконанні робіт, надання послуг, прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства, фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий дохід, створений на підприємстві. Інші елементи балансового прибутку відбивають в основному перерозподіл раніше створених доходів.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Фінансовий результат визначається роздільно по кожнім виді діяльності підприємства, що відносить до реалізації продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Він дорівнює різниці між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах і витратами на її виробництво і реалізацію. Наприклад, на виріб “А”, який не є підакцизним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків -ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу “А” складає 0,42 грн. (2,40-1,98).

Виторг приймається в розрахунок без ПДВ і акцизів, що, будучи непрямими податками, надходять у бюджет. З виторгу також виключається сума націнок (знижок), що надходить торговим і постачальницько-збутовим підприємствам, що беруть участь у збуті продукції. Підприємства, що експортують продукцію, виключають і експортні тарифи, що направляються в дохід держави. При цьому грошові надходження, зв'язані з вибуттям основних засобів, матеріальних (оборотних) і нематеріальних активів, продажна вартість валютних цінностей, цінних паперів не включаються до складу виторгу.

Склад витрат на виробництво і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються в собівартість, регулюється законодавчо. Витрати, що утворять собівартість, групуються по наступним елементах: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні нестатки, амортизація основних фондів та інші.

По реалізацією продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції. У натуральному вираженні він включає залишки готової продукції на початок звітного періоду, не реалізовані в попередньому періоді, і випуск товарної продукції звітного періоду за мінусом тієї частини продукції, що не може бути реалізована наприкінці звітного періоду. Під періодом розуміється квартал чи рік. Склад залишків нереалізованої продукції на початок і кінець періоду залежить від обраного підприємством методу обліку виторгу - по надходженню грошей на розрахунковий рахунок (у касу) чи підприємства по відвантаженню продукції, розрахункові документи по який пред'явлені покупцю. Прибуток від виконання робіт і надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції. Формування виторгу тісно пов'язано з особливостями виконуваних робіт і послуг, і застосовуваними формами розрахунків.

Наприклад, у будівельних організаціях виторг відбиває вартість закінчених об'єктах чи будівництва робіт, виконаних по договорах підряду і субпідряду. Вона визначається по документах, що є підставам для розрахунку між замовниками і підрядчиками (субпідрядниками). Для визначення прибутку використовується фактична собівартість зданих робіт. У торгівлі, постачальницьких і збутових підприємствах виторг відповідає валовому доходу від продажу товарів (сума чи націнок знижок у відсотках до вартості реалізованих товарів). Валовий дохід обчислюється як різниця між продажною і покупною вартістю реалізованих товарів. Для визначення прибутку з нього виключають витрати обігу торгових, постачальницьких, збутових організацій. На підприємства транспорту і зв'язку виторг відбиває кошти за надані послуги по діючим тарифах. Як собівартість виступає показник експлуатаційних витрат підприємств транспорту (зв'язку) з урахуванням витрат по експедиційним і завантажувально-розвантажувальним роботах.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства - це фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибутки (збитки) по іншій реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства.

Підприємство самостійне розпоряджається своїм майном. Воно вправі списувати, продавати, ліквідувати, передавати в статутні фонди інших підприємств будинку, спорудження, устаткування, транспортні засоби й інші основні фонди, матеріальні цінності, отримані в процесі зносу і розбирання будинків, споруджень, продавати окремі об'єкти, товарно-матеріальні цінності й інші види майна. Фінансовий результат має місце тільки при продажі перерахованих видів майна, а також при іншім вибутті неамортизованих об'єктів у деяких випадках. При реалізації основних фондів, фінансовий результат визначається як різниця між продажною ціною реалізованих на сторону основних засобів і їхньою залишковою вартістю з урахуванням понесених витрат по реалізації.

Фінансовий результат від реалізації іншого майна підприємства може бути і позитивним, і негативним. Це залежить від складу і продажної ціни реалізованих активів. Якщо мова йде про матеріальні активи, то варто виходити не стільки з можливості одержанні прибутку, скільки від наявності запасів, що через зміну економічної кон'юнктури, асортименту продукції, що випускається, і з інших причин виявляються непотрібними, чи по величині перевищують рівень, достатній для запланованого випуску продукції. Ця робота є одним з напрямків фінансового менеджменту, тобто керування фінансами підприємства, і повинна проводиться на підставі аналізу структури матеріальних активів. Безумовно, краще продати їх за ціною, що перевищує облікову вартість, але й в іншому випадку підприємство дістане грошові кошти, які можна втягнути в обіг.

Прибуток може бути отримана від реалізації нематеріальних активів, що мають попит на ринку. Їхня продажна ціна визначається здатністю приносити доход. Для числення прибутку з продажної ціни виключають витрати, зв'язані з створенням чи покупкою нематеріальних активів з урахуванням витрат по їхньому доведенню до стану, у якому вони здатні приносити доход.

Під іншим майном підприємства розуміється сировина, матеріали, паливо, запчастини, нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки, програмні продукти для ЕОМ і т. д.), валютні цінності (іноземна валюта, цінні папери в іноземній валюті, дорогоцінні метали і природні дорогоцінні камені, за виключенням ювелірних і побутових виробів), цінні папери. Різниця між продажною ціною цих видів майна підприємства і їхньою балансовою вартістю (з обліком понесених у зв'язку з цим витрат) складає фінансовий результат, що впливає на суму балансового прибутку.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконанням робіт, наданням послуг. Фінансовий результат визначаються як доходи (збитки) за мінусом витрат по позареалізаційних операціях.

Фінансові вкладення означають таке розміщення власних засобів підприємства в діяльності інших підприємств, що дає можливість одержати доходи. Під довгостроковими фінансовими вкладеннями розуміються витрати підприємства по внеску засобів у статутний капітал інших підприємств (товариств, акціонерних товариств, спільних, дочірніх підприємств), придбанню акцій і інших цінних паперів, наданню засобів у борг на термін більш два роки. До форм короткострокових фінансових вкладень відносять придбання короткострокових казначейських зобов'язань, облігацій і інших цінних паперів, надання засобів у борг на термін менш два роки. Грошові чи інші майнові засоби учасників договору про спільну діяльність без утворення для цієї мети юридичної особи також вважаються фінансовими вкладеннями - довгостроковими чи короткостроковими в залежності від терміну дії договору, тому доходи від них також включаються до складу позареалізаційних доходів.

Доходи від пайової участі в статутному капіталі іншого підприємства представляють частина його чистого прибутку, що надходить засновнику в заздалегідь обговореному розмірі, чи у вигляді дивідендів по акціях, пакетом яких володіє засновник. Доходами від цінних паперів є відсотки по облігаціях, короткостроковим казначейським зобов'язанням, дивіденди по акціях. Підприємство має право на одержання доходу по цінних паперах акціонерних товариств, якщо вони придбані не пізніше ніж за 30 днів до офіційного оголошеної дати їхньої виплати. По державних цінних паперах право і порядок одержання доходів визначаються умовами їхнього випуску і розміщення. По засобах, наданим у борг, підприємства одержує доходи за умовами договору між кредитом і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати, що орендар платить орендодавцю.

До складу позареалізаційних прибутків (збитків) також входить сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій (крім санкцій, що сплачуються в бюджет і ряд позабюджетних фондів відповідно до законодавства), інші доходи і витрати (збитки, утрати).

До таких доходів відносяться:

• - прибуток минулих років, виявлена в звітному році (наприклад, суми, що надійшли від постачальників по перерахунках за послуги і матеріальні цінності, отримані і витрачені торік, суми, отримані від покупців, замовників по перерахунках за реалізовану торік продукцію й ін.);
• - доходи від до уцінки товарів;
• - надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки в збиток;
• - позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
• - відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

До витрат і втрат відносяться:

• - збитки по операціях минулих років, виявлені в звітному році, від уцінки товарів, від списання безнадійної дебіторської заборгованості;
• - нестачі матеріальних цінностей, виявлені при інвентаризації;
• - витрати по анульованих виробничих замовленнях і на виробництво, що не дало продукції, крім утрат, що відшкодовуються замовникам (при цьому віднімається вартість використовуваних матеріальних цінностей);
• - негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
• - не компенсуючи втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню ліквідації наслідків стихійних лих (при цьому виключається вартість отриманого металобрухту, палива, інших матеріалів);
• - не компенсуючи збитки в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями;
• - витрати на зміст законсервованих виробничих потужностей і об'єктів за винятком витрат, що відшкодовуються з інших джерел;
• - судові витрати й арбітражні збори й ін.

Якщо поспостерігати за динамікою балансового прибутку в цілому по країні, то тут виявляється зниження обсягів цього прибутку, що значно ускладнює здійснення функції відтворення і розвитку виробництва. Якщо у 1996 році частка балансового прибутку у ВВП становила 17,7%, у 1997-му - 14,9%, то у 1998 році відбулося її скорочення до 3,3% (табл. 1).

Таблиця 1. - Частка балансового прибутку у ВВП, 1996-1998 роки:

За даними таблиці, у 1998 році балансовий прибуток у цілому по Україні становив 3418,8 млн. грн., що дорівнює тільки 24,7% результату попереднього року. Прибуток у розмірі 20600 млн. грн. одержали 46% підприємств, проте на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в сумі 17300 млн. грн., які мали 54% підприємств. Причому тенденція до зниження обсягів прибутку спостерігається майже у всіх секторах економіки, винятком є підприємства транспорту, де одержано 4239,1 млн. грн. прибутку проти 2795,1 млн. грн. у 1997 році. Одна з найбільших проблем сьогодення - отримання негативних фінансових результатів підприємствами сільськогосподарського комплексу, торгівлі й громадського харчування, де збитки у 1998 році становили відповідно 4423,9 млн. грн. і 1878,6 млн. грн.

Базою для аналізу балансового прибутку підприємства служить сума, зафіксована у бізнес-плані, - а саме у балансі доходів і видатків, тобто фінансовому плані підприємства. Виконання бізнес-планових показників щодо одержання балансового прибутку аналізується за його складовими частинами: прибутку від реалізації основної (товарної) продукції, прибутку від іншої реалізації, прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій (з виділенням таких, які не пов'язані з основною діяльністю підприємства, наприклад, прибутки від володіння корпоративними правами, від одержаних відсотків на вкладені кошти в облігації тощо).

Частку балансового прибутку можна вияснити на прикладі. Всього за рік завод отримав прибуток на суму 5243 тис. грн. при плановій сумі - 7949 тис. грн., невиконання становило 2706 тис. грн., у тому числі за рахунок:

• а) зменшення прибутку від реалізації товарної продукції - 2690 тис. грн.;
• б) зменшення прибутку від іншої реалізації - 33 тис. грн.;
• в) зменшення проти планового прибутку від володіння корпоративними правами - 60 тис. грн.;
• г) сальдо інших доходів, витрат і втрат + 77 тис. грн.;

Разом - 2706 тис. грн.

Формування балансового прибутку згідно зі «Звітом про фінансові результати» промислового підприємства, за січень-березень 2001 р. відбувалося наступним чином (тис. грн.):

• 1. Результати від реалізації продукції - прибуток 16,9;
• 2. Інші операційні доходи і витрати (сальдований результат від іншої реалізації) 0,5;
• 3. Доходи від володіння корпоративними правами 3,7;
• 4. Проценти до одержання;
• 5. Інші позареалізаційні доходи і витрати, загальне сальдо-прибуток 1,2;
• 6. Балансовий прибуток 22,3.

У сальдовому балансі підприємства на будь-яку звітну дату є довідкові дані (що не входять до валюто балансу) про суму балансового прибутку, одержану з початку року, і суму використаного прибутку. Нерозподілений (невикористаний) прибуток поточного та минулого років входить у загальну суму балансу, будучи частиною фінансових ресурсів підприємства.

На суму прибутку від реалізації товарної продукції безпосередньо впливають такі фактори:

• а) обсяг реалізації (продажу) товарної продукції;
• б) собівартість реалізованої продукції (разом з комерційними витратами);
• в) структура реалізованих товарів (робіт, послуг);
• г) ціни реалізації.

Таблиця 2. - Показники діяльності заводу металовиробів за звітний рік, тис. грн.:

Для розрахунку впливу факторів на відхилення фактичної суми прибутку від реалізації товарної продукції від бізнес-планової звітні дані підприємства слід доповнити розрахунковими показниками Рфп (тобто фактична виручка від реалізації у планових цінах) і Сфп (планова собівартість фактично реалізованої продукції). На заводі металовиробів вони становлять: Рфп - 25828 тис. грн., Сфп = 18927 тис. грн. Звідси фактори, які вплинули на формування прибутку від реалізації на цьому підприємстві у звітному році, визначаються у таких розмірах:

Баланс факторів (-817 - 460 + 106 - 1519 = -2690 тис. грн.).

Параметр (зміна прибутку від реалізації під впливом асортиментних зрушень у складі реалізованої продукції) для спрощення може визначатися сальдовим методом, тобто 2690 - (-817 - 460 - 1519) = +106. Алгоритм розрахунку ґрунтується на порівнянні зміни суми виручки від реалізації продукції проти планових накреслень (при збереженні планових оптових цін) зі зміною витрат на виробництво того ж фактичного обсягу продукції за плановою собівартістю.

Якість цих розрахунків і точність одержаних результатів щодо визначення впливу окремих факторів на суму прибутку від продажу (реалізації) продукції перевіряється розрахунком факторів, що формують прибуток на товарний випуск продукції. Порівняння вищенаведених результатів, одержаних за даними заводу металовиробів.

Аналізуючи прибуток (збиток) від іншої реалізації, особливу увагу слід приділити фактам продажу на сторону матеріальних ресурсів, які свого часу були придбані на виробничі цілі, але згодом виявилися зайвими або непотрібними підприємству. При цьому виручка від реалізації сировини, матеріалів, палива, інших предметів праці (без урахування ПДВ) зіставляється з їх собівартістю, яка включає покупну ціну і всі витрати на транспортування, зберігання та інші витрати, пов'язані з перебуванням товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Якщо підприємство змушене реалізувати такі матеріальні ресурси за цінами, нижчими від їх собівартості і, отже, зазнає збитків, слід виявити причини, а також конкретних винуватців.

При реалізації об'єктів основних засобів на сторону підприємство зацікавлене у продажу їх за цінами, що перевищують залишкову (балансову) вартість, тобто первісну вартість, зменшену на суму зносу. Аналіз цих операцій здійснюється з урахуванням неоднакових для різних груп основних засобів законодавче встановлених правил обліку суми перевищення продажної ціни об'єктів над їх залишковою вартістю.

Для будов, споруд, передавальних пристроїв встановлено порядок, згідно з яким перевищення договірної продажної ціни об'єкта (без ПДВ) над залишковою вартістю об'єкта вважається прибутком, включається до складу валових доходів підприємства і відображається у балансовому прибутку як прибуток від іншої реалізації.

Можлива й інша ситуація, коли ціна продажу не покриває залишкової вартості об'єкта, в такому разі мова йде про збитки від іншої реалізації, і ця сума включається до складу валових витрат. Наприклад, підприємство продає іншій юридичній особі складську будівлю, первісна вартість якої - 172 тис. грн., знос - 24 тис. грн., балансова (залишкова) вартість - 148 тис. грн. Договірна ціна продажу (без ПДВ) - 130 тис. грн. Результат операції - збиток на суму 18 тис. грн., який знайде відповідне відображення у балансовому прибутку.

Що ж до всіх інших об'єктів основних засобів (включаючи машини й устаткування), то на балансовий прибуток підприємства ціна продажу окремого об'єкта не впливає. Закон не передбачає врахування різниці між ціною продажу об'єктів та їх залишковою вартістю як прибутку (збитку). Втім, аналіз прийняття рішень, які стосуються продажу окремих об'єктів будь-якої групи основних засобів, має підтвердити (або спростувати) доцільність вивільнення фінансових ресурсів, вкладених в основні засоби. На підтримку можуть виступати: недовантаження або повний простій будівель, споруд, обладнання тощо, моральний знос, обновлення парку верстатів у зв'язку з реконструкцією виробництва тощо.

Аналіз прибутків (збитків) від позареалізаційних операцій базується на законодавчо затвердженому переліку доходів і витрат, які списуються на фінансовий результат діяльності підприємства, тобто на прибуток (збиток). Особливе місце серед позареалізаційних прибутків належить аналізу діяльності підприємства як інвестора фінансових ресурсів у цінні.

У таблиці подано позареалізаційні прибутки і збитки, що найчастіше фігурують як об'єкти аналізу по прикладу заводу металовиробів.

Таблиця 3. - Позареалізаційні прибутки і збитки, тис. грн.:

При аналізі надходження штрафів, пені, неустойок за порушення контрагентами умов господарських договорів слід детально перевіряти своєчасність оформлення фінансовою і юридичною службами підприємства позовів до арбітражних судів у випадках, коли контрагенти самостійно (як це передбачено законодавством) не перераховують обумовлені господарськими угодами штрафні кошти у разі затримки ними виконання поставок, платежів, поставки неякісних товарно-матеріальних цінностей, порушення інших договірних зобов'язань. Аналізуючи ці явища, слід мати на увазі, що нерідко арбітражні справи з цих питань програються через неякісну підготовку позовів, що є прямим свідченням низького рівня кваліфікації відповідних працівників і завдає матеріальних збитків підприємству. Всі статті позареалізаційних витрат і втрат аналізуються з точки зору виявлення причин їх виникнення і можливих заходів, які можна здійснити для зменшення та повної ліквідації їх у майбутньому, що може суттєво підвищити рентабельність роботи підприємства.

В господарській практиці існує відповідна класифікація прибутків, яка використовується в різних умовах фінансових відносин, зокрема при оподаткуванні. Відповідно бухгалтерській і фінансовій звітностей розрізняють балансовий прибуток, оподаткований прибуток, неоподаткований прибуток, чистий прибуток, прибуток який знаходиться в розпорядженні підприємства, розподілений і нерозподілений прибуток.

Балансовий прибуток поділяють на операційний - який одержується за рахунок основного виду підприємницької діяльності і додатковий - який одержують від допоміжних операцій та виконання робіт. Оподаткований прибуток - це та частина балансового прибутку, яка підлягає за законодавчим положенням до оподаткування (але не весь балансовий прибуток підлягає оподаткуванні, наприклад: підприємства здійснюють благодійні операції соціального значення, тому законодавча база передбачає певні пільги в оподаткуванні).

Для стимулювання основних (стратегічних) видів діяльності передбачені податкові пільги в якості звільнення від оподаткування таких пріоритетних підприємств на певний період (від півроку до трьох років).

Чистий прибуток - це прибуток, який одержує підприємство після сплати всіх видів податків. Прибуток, який лишається в розпорядженні підприємства - це прибуток який залишається після розпорядження всіх фінансових зобов'язань підприємства.

Є й інші види прибутків, наприклад прибуток отриманий від операціями з цінними паперами. Цінні папери здобуваються підприємством з різними цілями. Оскільки вони відносяться до ліквідних засобів, то підприємство, швидко звернувши їх у гроші, може робити платежі і розрахунки, погашати зобов'язання. При покупці цінних паперів важливий їхній правильний вибір. Здобувати цінні папери можна лише в тому випадку, якщо мається обґрунтована впевненість у росту їхньої курсової вартості, тоді їхній продаж дасть позитивний фінансовий результат. При падінні курсової вартості реалізовувати ці папери майже неможливо, а при відсутності доходів по них, таке вкладення засобів можна вважати не активами, а збитками. Реалізуючи цінні папери, підприємство одержує результат, якому можна порівняти з номінальною вартістю цих цінних паперів.

Удосконалювання фінансово-економічної роботи на підприємстві припускає керування формуванням, розподілом і використанням прибутку як єдиним процесом.

Економічну доцільність функціонування підприємства і результативність його виробничо-господарської і фінансової діяльності можна оцінити за допомогою абсолютних і відносних показників. До числа перших відносяться балансовий прибуток по елементах його формування і чистий прибуток підприємства, до других - показники рентабельності.

Економічний аналіз - найважливіша стадія роботи, що передує плануванню і прогнозуванню фінансових ресурсів підприємства, ефективного їхнього використання. Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів.

У задачі аналізу фінансових результатів входять:

• - оцінка динаміки показників балансового і чистого прибутку;
• - вивчення складених елементів формування балансового прибутку;
• - виявлення і вимір впливу факторів, що впливають на прибуток;
• - аналіз показників рентабельності;
• - виявлення й оцінка резервів зростання прибутку, способів їхньої мобілізації.

Наступна стадія планування прибутку й інших фінансових результатів з урахуванням висновків економічного аналізу.

Головною метою при плануванні є максимізація доходів, що дозволяє забезпечити фінансування великого обсягу потреб підприємства в його розвитку.

При цьому важливо виходити від величини чистого прибутку. Задача максимізації чистого прибутку підприємства тісно зв'язана з оптимізацією величини податків, що сплачуються, у рамках діючого законодавства, запобіганням непродуктивних виплат.