Показники чисельності та складу населення

Згідно з офіційною статистикою, наданою на сайті ОЕСР [6], станом на 2011 рік чисельність населення Швеції становила 9449000 осіб (див. Додаток А), причому протягом 3 років у країні спостерігається позитивна динаміка чисельності населення, тобто вона зростає протягом всього досліджуваного періоду. Більше того, якщо подивитися на даний показник за більш широкий часовий проміжок [1], то з 1960 року він невпинно зростає. Так, у 1960 р. він становив 7 497 967, у 1980 р. -- 8 317 937, у 2000 р. -- 8 882 792, у 2005 р. -- 9 047 752 осіб. Таке зростання свідчить про те, що країна розвивається та їй не загрожує демографічна криза. Перевагою є і те, що народжуваність перевищує смертність, тобто демографічна ситуація характеризується позитивним природним приростом. У даному контексті слід проаналізувати такий показник, як коефіцієнт фертильності, тобто кількість дітей, що в середньому припадає на одну жінку репродуктивного віку. Він схильний до коливання і є значною мірою волатильним, поза як його значення у різні періоди то зростає, то спадає. У 2009 р. він становив 1,94, наступного року зріс на 0,04 п.п. та склав 1,98, але вже 2011 він знову впав до 1,90. Та незважаючи на постійні коливання зрозуміло, що все-таки він радше прямує до значення у 2. Це обумовлює відтворення суспільства, оскільки в такому випадку на 2 дорослих припадає майже 2 дитини. Найвищий рівень, починаючи з 1960 р., коефіцієнт фертильності мав у 1960 р. (2,14), а найнижчий -- 2000 р. (1,55).

Щодо статевого складу, то в структурі населення незначним чином переважають жінки. За віковим складом найбільшу за часткою групу становлять особи віком 18-64 р. та складають 61% всієї чисельності населення. Однак з 2009 р. чисельність даної групи поступово зменшується, а частка групи 65+ зростає (з 18,1% до 18,8%). Ускладнює ситуацію ще й той факт, що скорочується група віком 0 -- 17 (з 20,6% до 20,2%), яка за логікою має становити не менше третини населення. Таке співвідношення є бажаним з огляду на перспективи повноцінного розвитку суспільства та як один із шляхів запобігання депопуляції. Ті особи, які зараз є працездатними і становлять більше, ніж половину всього населення, за 15-20 років перейдуть у категорію 65+, а категорія 0-17 натомість замінить населення, яке зараз працює. Саме тут можуть розпочатися проблеми з утриманням осіб непрацездатного віку та збільшення тягаря у розрахунку на 1 працюючого. 2011 цей коефіцієнт у Швеції становив 3,47, хоча ще 2009 він дорівнював 3,65 [1]. Такі дані є меншою мірою застережливими та попереджують про небезпечні тенденції щодо подальшого співвідношення пенсіонерів і людей працездатного віку, які утримують перших. Досить високим у Швеції є і коефіцієнт довгожителів, тобто осіб віком 80+, частка яких у загальній структурі населення підвищилася з 5,31% у 2009р. до 5,55% у 2011 р.

Аби мати чітке уявлення про демографічну ситуацію у Швеції слід звернути увагу на такий показник, як коефіцієнт утримання. Він показує, скільки людей непрацездатного віку (особи до 15 або до 17 та більше 65 або більше 70 років) припадає на осіб працездатного віку і, таким чином, надає інформацію про те, якою є частка школярів, інвалідів та пенсіонерів у категорії працюючого населення. У Швеції за різними методиками обрахунку він склав від 25,8% до 38,3% у 2011 р. та також характеризується тенденцією до зростання.