Показники сільського господарства та рівня розвитку сільської місцевості. Урбанізація

Аналізуючи дану групу показників варто зазначити, що 100% сільського населення та 100% загальної чисельності населення має доступ до чистої питної води. У розподілі міського і сільського населення переважає частка першого, причому частка останнього щороку скорочується і тому характеризується від'ємним приростом. Частка сільського і міського населення у 2009 році становила відповідно 15,09% та 84,91%, у 2011 -- 14,79% і 85,21%. Темпи щорічного зростання сільського населення складали -0,12%, -0,13% та -0,25% протягом досліджуваного періоду; міського населення відповідно 1,03%, 1,03% і 0,93%. Найбільшим містом Швеції є столиця -- Стокгольм, де мешкає 1млн 279 тис. осіб. Окрім Стокгольму, у Швеції виділяють такі великі міста, як Готенбург (549,839), Мальмьо (280,415) та Уппсала(140,454). У міських агломераціях, що перевищують 1 млн. осіб (такою агломерацією у Швеції є одна -- Стокгольм), проживає 14,65% загальної чисельності населення [1,6,3].

Сільське господарство займає у Швеції настільки незначне місце, що його роль в економіці країни досить важко оцінити. Та проте воно характеризується певними особливостями. Через специфічний клімат, який притаманний країні, більш важливим для неї є тваринництво, аніж рослинництво. Врожаї у Швеції вважаються одними з найвищих у світі, чому вона значною мірою завдячує використанню добрив (хоча у зв'язку з екологічними проблемами та впливом на грунти використання деяких добрив довелося обмежити). Так, середня врожайність 1 га у 2011 р. -- 4715,99 з використанням 84,65 кг добрив [4]. Це набагато нижче, аніж у попередні роки, незважаючи на те, що масштаби удобрювання грунтів збільшилися. Майже ѕ шведських ферм мають лісові ділянки, а тому з кінця 19-го сторіччя діяльність із лісництва в країні почала проводитися на засадах невиснажливого лісокористування, яке передбачає встановлення співвідношення між правом на вирубування старих та вирощуванням нових насаджень. Відомо також, що у Швеції досить поширеним є вирощування органічно чистої продукції, без домішок і хімічних добрив. Так, згідно з офіційною статистикою, частка сертифікованих органічних ферм у країні складала 2011 р. 16,9%, що на 4,3% більше, ніж на початку 2009 р.