ПОНЯТТЯ, ВИДИ, СТАТУС, ЗАВДАННЯ АГЕНЦІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, ФОРМИ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ З ОРГАНАМИ ВЛАДИ, ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ

Сутність, цілі та завдання регіональної економічної політики

Регіональна політика - сфера діяльності суспільства, яка реалізує інтереси держави щодо регіонів і внутрішні інтереси самих регіонів з урахуванням природи сучасних регіональних процесів, а також цілей і завдань розвитку суспільства.

Об'єктом державної регіональної політики є регіон, соціально-економічна сутність якого відображає система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У зв'язку із цим регіоном може бути й спеціальна вільна економічна зона та інші законодавчо визначені територіальні утворення. Суб'єктами державної регіональної політики є органи державної влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування.

Регіональна політика - складова державної політики, сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку. Вона має сприяти раціональному використанню природно-ресурсного, людського, виробничого, інвестиційно-інноваційного та інших потенціалів, створювати умови для врахування особливостей кожної території (природно-географічних, історичних, ресурсних, виробничих, соціальних, демографічних та ін.) в контексті загальнодержавних інтересів [12, с.4].

За визначенням, яке подане у законопроекті „ Про Концепцію державної регіональної економічної політики ”, який розглядався у вересні 1999 року і був схвалений Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 341, державна регіональна економічна політика - це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

Для ефективної реалізації державної регіональної політики необхідним є створення мережі недержавних інституцій регіонального і місцевого розвитку. Такі інституції покликані підвищити роль і відповідальність територіальних громад, приватних підприємців та кожного громадянина за розвиток відповідних територій, забезпечити їм можливість реальної участі і впливу на вирішення важливих проблем регіонального і місцевого розвитку. Такою інституцією може бути мережа Агентств регіонального розвитку (АРР) з репрезентуванням державних, громадських, приватних інтересів. Потенціал такої моделі дуже великий, а головне - вона виправдала себе в інших країнах, що є кращим свідченням її апробації. АРР мають на меті сприяти поліпшенню умов використання передових інноваційних технологій, підвищенню інвестиційної привабливості регіонів, вдосконаленню підготовки та перепідготовки фахівців із регіонального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку тощо.

Діяльність АРР у Європі координує міжнародна громадська організація EURADA. Для виконання цієї ролі АРР має відповідати таким критеріям: сприйматися як інституційний механізм регіонального розвитку органами державної влади, місцевим та регіональним самоврядуванням, політичними структурами; координувати свою діяльність з державними та самоврядними структурами і водночас зберігати автономію у прийнятті рішень, зокрема, мати власну стратегію місцевого чи регіонального розвитку; володіти фінансовими ресурсами для реалізації узгоджених з місцевою владою проектів регіонального розвитку; мати кваліфікований персонал [10]. Формування мережі агентств регіонального розвитку в Україні є одним із заходів щодо реалізації Концепції державної регіональної політики. У 2001 році створено всеукраїнську спілку громадських організацій "Асоціацію агенцій регіонального розвитку України". Вона об'єднала спочатку 17, а на сьогодні - 43 АРР із усієї України [11].

Для вдосконалення правового поля регулювання регіонального розвитку було прийнято проект Закон України “ Про стимулювання розвитку регіонів ” від 08.09.2005 № 2850-IV. Цей Закон визначає засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій [3].

Стимулювання розвитку регіонів - це комплекс заходів, які спрямовані на досягнення сталого розвитку регіонів шляхом поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.

В теорії все виглядає більш, аніж гарно: узгоджуючи пріоритети загальнонаціонального та регіонального розвитку, залучаючи громадськість до вирішення нагальних проблем регіонального розвитку АРР забезпечують ефективну співпрацю на рівні влада - бізнес - громадськість та створюють середовище, сприятливе для вирішення нагальних соціально-економічних, культурних, екологічних та інших проблем територій. Тим самим реалізовується основне завдання діяльності АРР - згладжування відмінностей в економічному розвитку між регіонами та реалізація наявного потенціалу.

Початок формування мережі агентств регіонального розвитку був доволі активний, але в подальшому розвиток дещо загальмувався. Загальна оцінка ефективності функціонування АРР на сьогодні залишається низькою: їх діяльність доволі фрагментарна, а рівень співпраці з державою та бізнесом є недостатнім для здійснення вагомого впливу на регіональний розвиток. Крім того, варто згадати про технологію «клин клином вибивають» - боротьба із диспропорційністю відбувається непропорційно: якщо на території Львівської області функціонують 11 АРР, то, наприклад, на Житомирщині чи Кіровоградщині заледве по одній.

Концепція державної регіональної політики України ще у 2001 р. згадала про АРР, але тільки через 9 років з'явився хоч натяк на унормоване визначення цього терміну. Проектом Закону України «Про засади державної регіональної політики» (№ 6462 від 01 червня 2010 р., на даний момент направлений на повторне перше читання 07.02.2012) агенція регіонального розвитку визначається як неприбуткова організація, що створюється на засадах партнерства між державним, приватним та громадським секторами.

От і виходить вже типова для України картина: АРР функціонують, вони об'єднані в Асоціацію, але законодавство не може сказати, чим саме вони являються, бо, окрім суто декларативних норм Концепції та відповідних положень вказаного вище проекту Закону, діяльність АРР на території держави не регулюється жодними нормативно-правовими актами.

Наслідком є те, що не можна назвати інакше, як катавасія та плутанина. АРР в Україні існують в різних організаційно-правових формах, зберігаючи при цьому статус неприбуткової організації: благодійні організації («Чернігівська обласна Агенція регіонального розвитку «Вектор»), громадські організації (Інститут Громадянського Суспільства, Сокальська агенція регіонального розвитку), дослідницькі організації (Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень «ЄвроРегіо Україна»); «Агенція розвитку Єврорегіону «Буг» є комунальною установою, а «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич» - комунальним підприємством; частина взагалі виступають об'єднаннями громадських організацій, для котрих регіональний розвиток виступає лише одним із напрямків діяльності поряд із вирішенням екологічних проблема чи захистом прав людини (Черкаський «Ресурсний центр АНГО»). В умовах відсутності єдиного легітимного підходу до статусу АРР, агенцією регіонального розвитку в Україні вважається мало не кожна громадська організація, що декларує намір працювати на регіональному рівні або досліджувати регіональні процеси [13].