Екологічні фактори. Класифікація екологічних факторів
Екологічний фактор - будь-який фактор середовища, що здатен тою чи іншою мірою, прямим або непрямим способом впливати на живі організми, в період хоча б однієї фази індивідуального розвитку.
Саме у визначенні екологічного фактора і знаходимо системний, комплексний підхід до вивчення закономірності функціонування як організму, так і їх сукупності. Так, відсутність якогось фактора у визначений період існування може гальмувати процес відтворення (відомо, що відсутність належних умов може призупинити розвиток понад і, отже, організм не розмножується) або ріст (рослини проростають тільки при визначеній сукупності факторів). Опосередкованість впливу екологічного фактора визначається залежністю одного організму від іншого. На перший погляд, важко уявити залежність хижака від екологічного фактора Сонця, але вивчення трофічних взаємовідносин засвідчило, що хижак непрямим чином залежить від даного екологічного фактора, позаяк кількість їжі, яку він споживає, залежить від кількості та якості організмів, що споживає його жертва.
Екологічні фактори середовища, що ними зв'язаний будь-який живий організм, поділяють на дві категорії: абіотичні (фактори неживої природи) та біотичні (фактори живої природи). Існує певна умовність поділу і взаємовпливу абіотичних та біотичних факторів, оскільки живі організми здатні призвести до змін, які ведуть за собою і зміни абіотичних факторів (ліс знищений шкідниками, активна риюча діяльність норників на схилах може призвести до початку процесу ерозії). Отже, сучасна екологічна наука розглядає наступні фактори навколишнього середовища, які впливають на функціонування як живих організмів, так і систем в цілому.
Абіотичні фактори - сукупність кліматичних, ґрунтових (едафічних), а також топографічних факторів. Сюди також відносять потоки, хвилі і т.д.
екологічний стан водойма україна
Біотичні фактори - сукупність взаємовпливу життєдіяльності одних організмів на інші. Біотичний компонент можемо поділити на автотрофні та гетеротрофні організми. Перші з них самі автономно під впливом складних біохімічних процесів здатні продукувати органічну речовину, другі - тільки споживають накопичене.
В останні десятиліття деякі вчені відокремлюють ще одну групу екологічних факторів, які можуть і змінюють умови існування та функціонування екосистем, - антропогенні фактори. З огляду на сучасний вплив людини на процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, таке відокремлення є виправданим, хоча, з точки зору біоекології, людина є таким самим організмом, як і всі інші. Фізіологічно, фізично, хімічно, біологічно людина не відрізняється від інших живих організмів, тому виділення даної групи є скоріше визначенням ролі людини як екологічного фактора стосовно до інших живих організмів та середовища існування.
Існує декілька класифікацій екологічних факторів, де до уваги беруться або умови існування (класифікація Ніколсона - Швертфегера), або реакції живих організмів, що були під впливом різних екофакторів (класифікація Мочадського), або
розподіл екофакторів до простих фізичних, кліматичних, трофічних та біотичних умов існування живого (класифікація Р. Дажо).
Усі класифікації екологічних факторів, поряд з певними відмінностями між собою, мають і певну єдність, зокрема в тому, що сукупність фізичних та хімічних параметрів середовища творять кліматичні умови існування живих організмів. Для спрощення розуміння факторів неживої природи їх поділяють на кліматичні, або кліматоутворюючі, едафічні, орографічні, гідрологічні, геологічні (рис. 1).
Рис. 1. Складові абіотичних факторів
Серед кліматичних факторів особливе місце займають екофактори, що мають концентрований вплив і серед інших виділяються екологами як головні кліматоутворюючі екофактори.
До таких належать: енергія сонця; освітленість; температура; вологість; газовий склад атмосфери; тиск.
Розглянемо ці екофактори більш докладно, а також проаналізуємо пристосувальні реакції організму на дію того чи іншого кліматичного фактора
Екологічні фактори можуть бути об'єднані за природою їхнього походження або залежно від їхньої динаміки та дії на організм. За характером походження розрізняють:
абіотичні фактори, котрі зумовлюються дією неживої природи і поділяються на кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади тощо), орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція) та геологічні.
біотичні - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними.
антропогенні фактори вплив на живу природу життєдіяльності людини.
Коротко розглянемо групи факторів, об'єднаних характером походження.
Абіотичні. Серед них особливо виділяється група кліматичних факторів. Дія багатьох абіотичних факторів, включаючи рельєф, вітер, тип ґрунту тощо виявляється опосередковано - через температуру і вологість. Внаслідок цього на невеликій ділянці земної поверхні кліматичні умови можуть суттєво відрізнятися від середніх для даного регіону в цілому. Температура і кількість опадів (дощу або снігу) визначають розташування на земній поверхні основних природних зон. Різноманітність природних комплексів часто визначається особливостями ґрунтів, від яких залежить надходження вологи. Один і той же фактор щодо різних організмів може відігравати різноманітну роль і завдяки цьому переміщуватися у класифікації з однієї групи в іншу. Яскравим прикладом цього явища може бути світло. Для рослин воно є джерелом енергії при фотосинтезі, для багатьох наземних тварин світло може бути основним фактором. Для ґрунтових організмів або мешканців печер, як і для організмів, що живуть у глибинах морів, цей фактор не має значення, оскільки протягом всього життя ці організми не зустрічаються з його дією.
Екологічні фактори діють на організм різними шляхами. У найпростішому випадку має місце прямий вплив. Так, сонячне проміння освітлює ящірку, яка лежить нерухомо, і тіло її нагрівається. З іншого боку, дуже часто екологічні фактори впливають на організм опосередковано, через безліч проміжних ланок. Наприклад, поєднання високої температури повітря з низькою вологістю і відсутністю дощів призводить до посухи, іноді це набуває катастрофічного характеру (вигоряє рослинність, травоїдні мігрують або гинуть).
Біотичні фактори. Це форми впливу живих організмів один на одного. Основною формою такого впливу в більшості випадків є харчові зв'язки, на базі яких формуються складні ланцюги і ланки харчування. Крім харчових зв'язків, в угрупованнях рослинних і тваринних організмів виникають просторові зв'язки. Все це є підставою для формування біотичних комплексів. Виділяють різні форми біотичних відносин, які можуть бути найрізноманітнішими - від дуже сприятливих до різко негативних.
Між представниками різних видів організмів, що населяють екосистему, крім нейтральних, можуть існувати такі види зв'язків:
конкуренція - боротьба між представниками різних видів за їжу, повітря, воду, світло, життєвий простір; боротьба тим жорстокіша, чим більш споріднені й близькі за вимогами до умов середовища види організмів, що конкурують;
мутуалізм - представники двох видів організмів своєю життєдіяльністю сприяють один одному, наприклад комахи, збираючи нектар, запилюють квіти; мурашки, опікаючи попелиць, живляться їхніми солодкими виділеннями;
коменсалізм - коли від співжиття представників двох видів виграє один вид, не завдаючи шкоди іншому, наприклад, рибка-прилипайко знаходить захист і живиться біля акул (мутуалізм і коменсалізм називають ще симбіозом);
паразитизм - одні істоти живляться за рахунок споживання живої тканини господарів, наприклад, кліщі, блощиці, воші, глисти, омела, деякі гриби тощо;
хижацтво - одні організми вбивають інших і живлять-
алелопатія - одні організми виділяють речовини, шкідливі для інших, наприклад, фітонциди, що виділяються деякими вищими рослинами, пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів; токсини, що виділяються під час "цвітіння" води у водоймищах, отруйні для риби та інших тварин.
Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Користуючись знанням законів розвитку природи, людина свідомо виводить нові високопродуктивні сорти рослин, породи тварин, усуває шкідливі види, творить нові природні комплекси. Процес взаємодії людини з природою почався з моменту появи людини на Землі і весь час зростає.
У 1958 р. A. C. Мончадський запропонував класифікацію факторів за характером їхньої дії.
Стабільні фактори - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне тяжіння, сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосувальні властивості організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.
Змінні фактори, які, у свою чергу, поділяються на закономірно змінні та випадково змінні. До закономірно змінних належить періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції, сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми). Випадково змінні фактори об'єднують біотичні, абіотичні та антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).
До середини XX століття людина, за визначенням В.І. Вернадського, стала найбільш могутньою геологічною силою на нашій планеті. Різко зріс вплив людської діяльності на довкілля, що призвело до порушення природних зв'язків. Так, внаслідок вирубування лісів, пустелі різко пришвидшили свій наступ на зелені зони. Діяльність людини змінює умови навколишнього середовища, а середовище, в свою чергу впливає на життя, здоров'я та життєдіяльність як окремої людини, так і людської популяції загалом
Стан природних водойм України та Хмельницької області. Проблема збереження малих річок. Основні методи захисту природних водойм від забруднень
Річкова сітка Хмельницької області представлена басейнами Дністра (займає 7,74 т. км2 або 37,6% території), Південного Бугу (4,59 т. км2 або 22,4%) і Дніпра (8,25 т. км2 або 40% території області).
Згідно уточнених данних гідрографічна сітка області нараховує 3733 водотоків загальною довжиною 12880 км, в т. ч. великі річки: Дністер (в межах області 152 км) і Південний Буг (140 км); середні річки: Случ (119 км), Горинь (150 км), Збруч (247 км), а також 3728 малих річок і водотоків, загальною довжиною 12072 км.
Водні ресурси Хмельницької області складаються з поверхневого стоку в середньому 2,1 млрд. м3/рік і запасів підземних вод. Водозабезпеченність місцевим поверхневим стоком на одного жителя області становить 1,6 тис. м3 при середній по державі 1,1 тис. м3, проте води нерівномірно розподіляються як по території, так і по сезонам року, але всі галузі народного господарства забезпечені необхідною кількістю води.
Проект по встановленню водоохоронних зон і прибережних захисних смуг розроблений тільки для р.П. Буг, для інших річок і водойм області документація потребує доробки і корегування та винесення меж в натуру потребує коштів, яких в місцевих бюджетах недостатньо. За рахунок коштів фонду охорони навколишнього природного середовища, місцевих бюджетів щорічно впроваджуються заходи по відновленню прибережних смуг, посадка дерев у водоохоронних зонах. Розробляються щоквартальні спільні з облводгоспом плани і проводяться перевірки по дотриманню режиму в межах водоохоронних зон водних обєктів області.
Уся річкова система області зарегульована великою кількістю водосховищ та ставків. На території області нараховується 54 водосховища загальною площею 116,245 кмІ і об'ємом 267,8 млн. м3, кількість ставків змінюється і в 2009 році склала 2428 при загальній площі 19900 га. Площа під штучними каналами, колекторами, канавами складає 5637 га. Дозволи на спецводокористування отримані на 337 ставків. Вирощування риби справа корисна і потрібна, але дозволи на спецводокористування отримала незначна кількість водокористувачів, чим порушується вимоги природоохоронного законодавства.
В області нараховується 3986 артезіанських свердловин та 512 каптованих і шахтних колодязів. У 2009 році, у відповідності до статзвітності 2-ТП (водгосп), забрано всього підземних вод - 51,02 млн. мі, що склало 32,5% від загальної кількості.
Екологічний стан поверхневих вод області відстежується спільно з іншими природоохоронними установами на 20 великих річках по 62 постах постійного спостереження на водоймах 1-11 категорії в 67 створах. Стан якості води у поверхневих об'єктах прирівнюється до нормативів гранично допустимих концентрацій (ГДК) рибогосподарського водокористування. За даними спостережень рівень забруднення басейну трьох великих річок Дністер, Дніпро, Південний Буг в порівнянні з минулим роком суттєво не змінився. Результати досліджень свідчать, що гідрохімічний стан цих річок стабілізувався на рівні минулого року за виключенням річок басейну Дністра, вміст забруднюючих речовин в яких дещо підвищився. Всі річки басейнів трьох великих річок є слабко забрудненими, за виключенням р. Косецька, яка помірно забруднена.
Станом на 31.12.2009р. обліком водокористування в області охоплено 994 водокористувачів, в тому числі 450 сільськогосподарських формування, 544 промислових підприємств, організацій та установ.
За даними статистичної звітності за формою 2 ТП - "водгосп" забір води у 2009 р. становив 157,0 млн. м3, що на 3 млн. м3 менше ніж у 2008 році.
З поверхневих водних об'єктів забрано 105,98 млн м3 (у 2008 р. - 105,42 млн. м3), у тому числі з річок Дніпровського басейну - 53,78 млн. м3, Дністровського басейну - 21,13 млн. м3, Південно Бузького басейну - 31,04 млн. м3 води. Забір води з підземних водоносних горизонтів становив 51,02 млн. м3 (у 2008 р. - 54,58 млн. м3). Зменшення забору води зумовлено, очевидно, впливом економічних чинників на водокористування.
Загальні обсяги використаної води склали 89,09 млн. м3, що на 16,51 млн. м3 менше ніж минулого року (2008 р. - 105,6). Зменшилось використання води підприємствами промисловості порівняно з минулим роком з 47,77 млн. м3 до 32,25 млн. м3, що пояснюється зменшенням обсягів виробництва, комунальні господарства зменшили використання води з 32,25 млн. м3 до 30,37 млн. м3, сільськогосподарськими формуваннями використано 25,7 млн. м3 в тому числі на риборозведення 17,74 млн. м3, іншими галузями - 18,543 млн. м3.
