Сучасні принципи менеджменту

До сучасних принципів менеджменту проф. Шегда А. відносить такі: пріоритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність; висока якість; доступні ціни; опора на загальнолюдські цінності; моральність; допомога іншим підприємцям у досягненні успіху; високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку, розширення сфери бізнесу, підприємництва, підвищення стандартів діяльності; орієнтація на кінцеві результати діяльності; прагнення до нововведень; збереження духу новаторства, незважаючи на лідерство в даний момент; усвідомлена відповідальність за результати справи фірми; уміння викликати і підтримати ентузіазм персоналу фірми; розвиток усього кращого в людях, їхніх вмінь, творчих здібностей, бажання працювати оригінально, професійно, ефективно, самостійно; розв'язання нових проблем новими методами; опора на-об'єктивні закони і реальність ринкових ситуацій; наслідування лідерів; орієнтація на ясне і чітке бачення інтересів індивідуального споживання; використання конкуренції; вчинки рішучі, але зважені, що враховують близькі й віддалені наслідки; виправлення помилок; концентрація своєї діяльності на пріоритетних програмах; вироблення реалістичних, простих чітких критеріїв і показників оцінки своєї діяльності, регулярне міряння з ними дієвого процесу, коригування своєї стратегії, тактики, дій. Успіх забезпечують професійні знання, досвід і вміння робити конкретні справи; розширення і поглиблення зв'язків фірми із зовнішнім оточенням. Чим більше зв'язків, тим більше гармонії, узгодженості, продуктивності діях менеджера.

Сучасні американські теоретики визначають ці принципи діють по-іншому. Менеджмент як специфічний вид управлінської діяльності базується на наступних принципах.

Менеджмент обертається навколо людини. Його завдання полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної діяльності, надати їх зусиллям ефективності та згладити притаманні їм слабкості, адже людська здатність робити внесок у суспільство настільки ж залежить від ефективності управління підприємства так, як і від власних зусиль та віддачі людей.

2. Оскільки менеджмент пов'язаний з інтеграцією людей у їх загальному підприємстві, він глибоко вкорінився в культурі. Те, що менеджери роблять у Західній Німеччині, Британії, США, Японії або Бразилії, є, по суті справи, однаковим. Те, як вони це роблять, може бути зовсім різним. Одне із основних завдань, яке стоїть перед менеджерами в країнах, що розвиваються, полягає якраз тому, щоб віднайти і розпізнати ті елементи їх власної традиції та культури, які можна використати як будівельні блоки модернізованої системи управління.

Кожне підприємство вимагає від менеджменту простих, чітких і єдиних завдань. Його місія полягає в тому, щоб згуртувати своїх членів навколо загальних цілей. Без цієї умови це не підприємство, а натовп.

Завданням менеджменту є також те, щоб підприємство і кожен його член розвивали як свої потреби, так і можливості їх задоволення. Підготовка і розвиток людей повинні здійснюватися на будь-якому рівні організації, вони не повинні зупинятися ні на хвилину.

Будь-яке підприємство складається із людей з різними навичками і знаннями, які виконують різні види робіт, тому воно повинно будуватися на комунікації між робітниками і на їх індивідуальній відповідальності.

Ні обсяг випуску продукції, ні базові виробничі лінії самі по собі не є адекватним виміром діяльності менеджменту і всього підприємства; в цьому відношенні підприємство схоже з людиною: оскільки їй необхідні різні засоби для оцінки здоров'я і діяльності, такі ж різні засоби необхідні і для підприємства.

Нарешті, якщо мова заходить про підприємство, слід пам'ятати: воно ніколи не досягає результатів у своїх власних стінах; у межах підприємства існують лише центри, які. створюють вартість, однак результат досягається лише за межами підприємства [17, C. 99].

Практика виробила системні принципи теорії сучасного менеджменту, які на сьогодні можна сформулювати так:

— децентралізація вертикальних структур і посилення горизонтальних зв'язків, що забезпечують цілеспрямовану активізацію діяльності людей у ринкових структурах;
— орієнтація менеджменту не на процеси діяльності, а на кінцеві результати;
— гуманізація та соціологізація процесів праці в пріоритетних напрямах системи менеджменту;
— нарощення потенціалу людських ресурсів менеджменту для створення підприємницької економіки;
— досягнення синергійного ефекту шляхом перетворення інформації, знань та досвіду на продуктивну силу;
— організація систематичного контролю за станом усіх елементів менеджменту на основі зворотного зв'язку між об'єктом і суб'єктом управління;
— швидке реагування на вирішення проблем у роботі організації, з оцінкою комерційних і функціональних результатів роботи з організації взаємодії підприємства;
— результативне поєднання методів і процесів управління діяльністю та організації управління людьми, управління зв'язками поза організацією для оновлення виробництва;
— якість роботи, продукції в системі менеджменту забезпечується принципом добровільності, саморозвитку, груповою діяльністю, діловою активністю, творчим пошуком;
— ефективність менеджменту забезпечується, у першу чергу, поєднанням п'яти факторів виробництва: капіталу, інформації, матеріалів, людей та організацій, головним з яких є людина;
— людина -- не лише засіб для досягнення мети, а і сама вона є метою менеджменту;
— динаміка формування і розвитку самоврядних інноваційних елементів системи менеджменту [20, C. 58].
— зростання чисельності працівників, що залучаються до розробки управлінських рішень;
— ототожнення працівників із фірмою, її інтересами і принципами, кожний працівник - це "людина фірми";
— підвищення готовності кожного до інновацій, динамічного поновлення продукції;
— постійне навчання персоналу в процесі діяльності підприємства;
— постійний пошук альтернативних варіантів діяльності фірми;
— використання нестандартних режимів роботи персоналу з гнучкими параметрами; застосування нових способів стимулювання праці й новаторства, орієнтованих на індивідуальні, групові, соціальні потреби;
— здійснення програм довгострокового професійного, посадового розвитку ключових груп працівників, включно з плануванням кар'єри та ін.;
— активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в характері й масштабах діяльності фірм;
— підприємницький стиль роботи, що здатний вчасно помітити зміни в тенденціях розвитку ринку;
— активне використання ідей удосконалення продукції, робіт і послуг фірм-споживачів;
— опора на систему гнучкого лідерства серед персоналу й особисті контакти працівників з навколишнім середовищем фірми;
— підкреслена й підкріплена практичними діями постійна і цілеспрямована підтримка індивідуальної ініціативи працівників фірми й організацій, що з нею співпрацюють;
— відхід від команд, директив, розпоряджень і перехід до корпоративної організаційної культури менеджменту, що базується на єдності інтересів, загальнолюдських цінностях і цілях діяльності фірм, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не на владі та підпорядкуванні;
— підвищення ролі неформальної організації і створення атмосфери загальної залученості персоналу до справ фірми, заснованої на спільності корпоративних та індивідуальних інтересів;
— опора на природні інтереси персоналу фірми;
— співробітництво, новаторство творчої природи людини, визнання її обдарувань, зацікавленість у постійному зростанні благополуччя;
— створення спеціальних підрозділів, що здійснюють вироблення загальних цінностей корпорації;
— гармонійна взаємодія формальної і неформальної організації, коли головна роль приділяється першій, а існування другої лише мається на увазі;
— орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси.

Принципи управлінської діяльності виступають фундаментом функціонування підприємства [17, C. 101].