Зміст авторських договорів

Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містить усі необхідні умови та реквізити, без яких договір не дійсний (сторони договору, їхні адреси і місцезнаходження тощо). Сторонами в авторських договорах, з одного боку, завжди є громадянин -- автор або його правонаступники, а з другого, як правило, -- юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні організації. З цього загального правила є лише два винятки -- в договорі художнього замовлення замовником може бути і громадянин, а в договорах про депонування рукописів з обох боків виступають організації.

Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці -- твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право. Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, у разі виникнення спору позбавляє сторони посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Проте недодержання письмової форми не тягне за собою недійсності авторського договору. Більше того, закон допускає можливість в окремих випадках укладати авторський договір в усній формі, наприклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях*[4; с. 326].

Строки в авторських договорах мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замовлення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничий договір діє протягом встановленого строку. Безстрокові договори не допускаються, але якщо в договорі строк не вказано, то застосовується нормативний строк, тобто три роки, протягом яких автор не має права без письмової згоди видавництва передати цей самий твір третім особам для використання таким самим способом. Проте автор вправі без згоди видавництва, з яким уклав видавничий договір, але обов'язково повідомивши його, надрукувати свій твір в Україні в газетах, журналах, альманахах.

Строк для випуску твору в світ коротший від строку дії видавничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видавничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 авторських аркушів -- протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні строки подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений договором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки для розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого договору рукопис вважається таким, що надійшов до видавництва, якщо він поданий комплектне, належним чином оформлений і протягом 10 днів після його одержання видавництво не пред'явило авторові претензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом 30 днів і додатково ще по 4 дні на кожний авторський аркуш видавництво зобов'язане розглянути поданий у належному вигляді рукопис і повідомити автора або про схвалення твору, або про його відхилення на підставах, передбачених договором, або про внесення до твору необхідних поправок з точним визначенням їх суті. Виправлений автором рукопис видавництво повинно розглянути протягом 15 днів і додатково по 2 дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом вказаного строку не буде надіслано повідомлення, твір вважається схваленим. Для інших видів авторських договорів відповідними типовими договорами також встановлені конкретні строки для створення і передачі твору організації, для його розгляду і оцінки, але іншої тривалості*[2; с. 332].

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін наділена певними правами і обов'язками.

Обов'язки автора твору. За авторським договором (крім договору про депонування рукопису) автор передає або зобов'язується створити і в обумовлений договором строк передати організації (або громадянину -- в договорі художнього замовлення) оформлений відповідно до Типового договору твір.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено Типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони не виходять за межі умов договору. Інколи виникає необхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний доопрацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.

Обов'язки організації, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для використання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір означає схвалити якість оформлення твору. Якщо твір оформлено належним чином, автору видається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В установлені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доробку або відхилення. Якщо доробка твору з об'єктивних причин неможлива або після доробки було визнано його непридатність до використання, авторський договір підлягає розірванню.

Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ в установлені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб*[2; с.334].

Якщо ж організація протягом визначеного договором строку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла з обставин, які не залежать від автора.

2. Практичні завдання

Задача

Програміст за фахом Ткаченко розробив комп'ютерну програму для велення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Ткаченко (автором) з приватним підприємством «Авест». Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство «Авест» уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Ткаченко, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на приватне підприємство «Авест», в якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми.

1. Яке рішення повинен прийняти суд?
2. Що таке комп'ютерна програма і які особливості регулювання відносин по їх створенню та використанню?
3. Які особливості режиму службових комп'ютерних програм?

Розв'язання:

1. При розв'язанні даної задачі звернемося до Закону України «Про авторське право та суміжні права» (далі Закон №2627-ІІІ), відповідно до якого об'єктами авторського права є, зокрема, комп'ютерні програми.*[1; c.13]

Суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Службовий твір -- це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

При цьому авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачене трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюється трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем (стаття 16 Закону №2627-ІІІ).

Згідно зі статтею 31 Закону №2627-ІІІ автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи -- суб'єкта авторського права.*[7]

На підставі вище викладеного можна зробити наступні висновки:

1. В даній задачі об'єктом авторського права буде виступати комп'ютерна програма, що була створена за трудовим договором, укладеним гр. Ткаченко (автором) з приватним підприємством «Авест», для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах.
2. Згідно зі ст.16 Закону України «Про авторське право та суміжні права», а також статті 429 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особисті немайнові права на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові права належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором, авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору*[6; 386]. Tобто гр. Ткаченко, бо виключне майнове право на службовий твір не належить роботодавцю, так як це не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. Тому підприємство «Авест» не мало права розповсюджувати програму.
3. Згідно чинного законодавства, були порушені авторські права автора комп'ютерної програми, бо трудовим договором не передбачено виключне майнове право на службовий твір, а це не відповідає ст.16 Закону України «Про авторське право та суміжні права» та статті 429 Цивільного кодексу України. Тому підприємство «Авест» повинно відшкодувати гр. Ткаченко завданих збитків.
2 - 3. В нашому випадку об'єктом авторського права зазвичай (згідно статті 8) є комп'ютерна програма.

Ось визначення комп'ютерної програми за законом (Стаття 1): " комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);"

Згідно статті 18 "Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження."

Також об'єктом авторських прав (згідно ст. 8) можуть бути бази даних.

Ось визначення (Стаття 1): "база даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів"*[4; c.345-351].

При цьому, згідно статті 19 "правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних."

Слід зазначити, що:

- Охороні за законом «Про авторські та суміжні права” "підлягають всі твори, [...] як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені [...]»
- правова охорона "поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі."

Тобто, я припускаю, що доки алгоритм, метод, ідея, тощо не відтворені в програмі, або ж у вигляді коду, ці алгоритм, метод, ідея, тощо не є об'єктами авторського права.

Коли ж можна казати “в мене є авторські права на комп'ютерну програму”? Згідно статті 11, "Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення". Більш того "Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей."

Але "За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства)."

Що дає авторське право на продукт програмісту та підприємству, де працює програміст? В цьому випадку права програміста та підприємства різні. Програміст має немайнові права, підприємство - майнові. Що це означає?