Програма аудиту

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням в ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту - це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та рядових учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їх роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати ЇЇ як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма повинна також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. Аудиторська програма також містить перелік об'єктів аудиту по його напрямках, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість по процедурах аудиту, об'єкт аудиту з кожного питання окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці на кожен об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

• · назва підприємства;
• · період перевірки;
• · дата перевірки;
• · об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, також вказують ініціали аудитора, який робив перевірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку конкретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для поміток про фактичне виконання плану аудиту з кожного питання.

Програма по кожному об'єкту аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми.

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

При першому аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої включає максимально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням специфічних властивостей клієнта.

Аудит всіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхідних аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості помилки по кожному об'єкту перевірки. Навіть, якщо аудитор буде перевіряти всі операції суцільно, це не гарантує виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що в значній мірі виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної підготовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

Програма може включати наступні об'єкти аудиту:

Основні відомості про підприємство

Правові основи діяльності підприємства:

• · правовий аналіз установчих документів;
• · наявність державних дозволів на проведення окремих видів діяльності.
• 3. Оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю:
  • · форма рахівництва, рівень автоматизації бухгалтерського обліку;
  • · перевірка бухгалтерської комп 'ютерної програми на предмет ймовірності допущення нею помилок в обліку;
  • · організація бухгалтерського обліку у відповідності з діючими вимогами;
  • · дотримання прийнятої методології відображення окремих господарських операцій;
  • · оцінка діючої системи внутрішнього контролю;
  • · правильність виведення результатів проведених інвентаризацій.
• 4. Перевірка обліку основних засобів:
  • · правильність оцінки та постановка на облік;
  • · аналіз вибуття основних засобів;
  • · правильність відображення капітального ремонту;
  • · правильність нарахування зносу;
  • · правильність проведення індексації балансової вартості та нарахованого зносу;
  • · правильність відображення в обліку вартості основних засобів, прийнятих або переданих у фінансову оренду.
• 5. Перевірка обліку нематеріальних активів:
  • · склад нематеріальних активів, обґрунтованість віднесення об'єктів до їх складу, документальне обґрунтування;
  • · правильність оцінки;
  • · правильність нарахування зносу.
• 6. Облік капітальних витрат та устаткування:
  • · документальне обґрунтування;
  • · правильність оцінки;
  • · наявність необхідних дозволів органів державної влади на будівництво;
  • · наявність необхідних дозволів органів державної влади на реконструкцію виробництва, на впровадження нових технологій.
• 7. Облік фінансових внесків в інші підприємства:
  • · склад і структура фінансових внесків;
  • · правильність оцінки;
  • · джерела придбання цінних паперів і відображення в обліку коштів, використаних на фінансові вкладення;
  • · правильність зберігання цінних паперів, оплата послуг депозитарію, наявність депозитарного договору;
  • · проценти.
• 8. Виробничі запаси:
  • · правильність оцінки;
  • · підтвердження залишків запасів;
  • · порядок списання запасів на виробництво;
  • · правильність нарахування зносу малоцінних та швидко зношуваних предметів.
• 9. Валові витрати і витрати виробництва та обігу:
  • · правильність та своєчасність віднесення до валових витрат платежів та нарахувань;
  • · калькуляція собівартості продукції;
  • · правильність оцінки незавершеного виробництва.
• 10. Готова продукція:
  • · правильність оцінки вартості запасів готової продукції.
• 11. Товари:
  • · організація обліку;
  • · правильність розрахунку і списання торгової націнки;
  • · правильність відображення в обліку переоцінки й уцінки залишків товарів.
• 12. Дебіторська заборгованість:
  • · оцінка операцій, які проводились підприємством;
  • · оцінка реальності заборгованості;
  • · наявність безнадійності щодо отримання дебіторської заборгованості та своєчасність і обґрунтованість нарахування страхових резервів;
  • · склад і реальність іншої дебіторської заборгованості;
  • · проведення зустрічних перевірок заборгованості;
  • · перевірка дебіторської заборгованості споріднених підприємств.
• 13. Облік позикових коштів:
  • · реальність кредиторської заборгованості;
  • · банківські кредити та інші позикові кошти;
  • · облік довготермінових та короткотермінових позик банків;
  • · додержання порядку відображення в обліку витрат, пов'язаних з емісією цінних паперів;
  • · напрямки використання коштів, одержаних від емісії цінних паперів у відповідності до зареєстрованої інформації;
  • · види облігацій, мета випуску, термін погашення та їх одержання;
  • · стан обліку іменних облігацій, своєчасність реєстрації зміни їх власників;
  • · формування та джерела виплати відсотків за облігаціями, джерела погашення (викупу) облігацій;
  • · аналіз коштів, позичених у споріднених підприємств.
• 14. Грошові кошти:
  • · дотримання діючих норм ведення готівкових операцій;
  • · наявність банківських рахунків;
  • · склад інших грошових коштів;
  • · отримання письмових тверджень від банку про залишки по рахунках, заданих підприємству, та співвідношення цієї інформації з обліком;
  • · внутрішній контроль за проведенням грошових операцій.
• 15. Реалізація:
  • · методи обліку реалізації готової продукції і товарів та забезпечення незмінності визначених методів протягом звітного періоду;
  • · облік реалізації при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;
  • · оцінка системи внутрішнього контролю підприємства за дотриманням встановленого порядку реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
  • · правильність реалізації інших активів, які належать підприємству;
  • · дотримання порядку обліку і реєстрації податкових накладних;
  • · правильність ведення книги обліку продажу продукції (товарів, робіт, послуг);
  • · правильність оформлення і проведення інвентаризацій товарів у дорозі;
  • · наявність необхідних дозволів і ліцензій на право здійснення господарської діяльності (у разі необхідності).
• 16. Статутний капітал:
  • · організація аналітичного обліку;
  • · відповідність розміру статутного фонду, відображеного у звітності, загальної суми номінальної вартості випущених та сплачених акцій сумі, зазначеній в установчих документах;
  • · дотримання діючого порядку збільшення статутного фонду, проведення емісій акцій, викупу власних акцій;
  • · правильність оцінки внесків учасників;
  • · обґрунтованість оцінки внеску у вигляді нематеріальних активів;
  • · організація обліку бланків суворої звітності;
  • · продаж акцій декільком інвесторам;
  • · операції з цінними паперами, на які учасник ринку не має право володіння або розпорядження (перекупка акцій у акціонерів без повідомлення про це акціонерного товариства та відповідної їх перереєстрації, передача майнових прав іншим особам, пов'язаних з володінням акції до моменту повної їх сплати).
• 17. Оподаткування підприємства:
  • · визначення переліку податків, які підприємство повинно було сплатити;
  • · вибіркова перевірка на предмет своєчасності сплати податків згідно з визначеним аудитором переліком податків, які необхідно було сплатити, та правильності використання підприємством процентних ставок податків;
  • · вибіркова перевірка правильності розрахунків та своєчасності сплати податків;
  • · правильність розрахунку податків у разі представлення консолідованої бухгалтерської звітності;
  • · оподаткування сум нарахованих та виплачених дивідендів.
• 18. Фонди спеціального призначення:
  • · склад фондів спеціального призначення;
  • · обґрунтованість формування та використання;
  • · перевірка правильності нарахованих резервів та фондів.
• 19. Валовий дохід, скоригований валовий дохід, прибуток та його розподіл:
  • · своєчасність і повнота відображення у бухгалтерському обліку валових доходів;
  • · правильність коригування валового доходу на суму валових витрат;
  • · своєчасність і повнота відображення в обліку доходів з придбання ринкових акцій, облігацій;
  • · своєчасність і повнота відображення в обліку емісійного доходу;
  • · правильність формування балансового прибутку;
  • · склад позареалізаційних доходів і витрат;
  • · дотримання встановленого порядку розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства та його використання;
  • · правильність розрахунку дивідендів (необґрунтоване завищення рівня дивідендів);
  • · правильність відображення в обліку курсових різниць по операціях з іноземною валютою;
  • · правильність відображення в обліку знижок від звичайних цін (оподаткування знижок).
• 20. Бухгалтерська звітність:
  • · обґрунтованість і правильність складення передаточного балансу (при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство);
  • · відповідність показників бухгалтерської звітності результатам синтетичного та аналітичного обліку;
  • · правильність заповнення форм бухгалтерської звітності;
  • · правильність консолідації бухгалтерської звітності.
• 21. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення недоліків, аудиторський висновок.

Примітка:

З наведеного переліку питань аудитор може виключити ті, що на його думку є несуттєвими для діяльності підприємства, а також додатково включити питання, які він вважає доцільними.

Програму повинен підписати керівник групи по перевірці, а затвердили - керівник аудиторської фірми.

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Рішенням Аудиторської палати України від 18.12.98 № 73 затверджено систему Національних нормативів аудиту (ННА). Норматив № 9 "Планування аудиту" визначає основні напрями підготовки плану і програми аудиту з урахуванням масштабів діяльності та особливостей об'єкта аудиту.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

У популярній книзі "Аудит Монтгомері" вказано, що аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її планування і регулювання.

Планування -- це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки -- це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і, таким чином, ефективно розпоряджатися своїм часом. аудит планування ризик перевірка

Якщо клієнт використовує комп'ютери, аудиторській групі, можливо, будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп'ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування (чи треба використовувати роботу внутрішніх аудиторів та ін.) необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь (наперед).

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.

Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами.

Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур.