Розділ 1. Правова держава та громадянське суспільство як основні підстави реалізації європейського вибору Україною

Загальна характеристика правової держави

Правова держава в сучасних умовах розглядається як держава, в якій тільки юридичними засобами забезпечується верховенство права, реальне здійснення, забезпечення, охорона, захист і поновлення порушених прав громадян, взаємна відповідальність держави і особи, контроль та нагляд за створенням і здійсненням юридичних законів.

Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Основними рисами правової держави вважають [22, с. 25]:

верховенство і панування правового закону;

постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;

поділ влад на законодавчу, виконавчу, судову;

забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;

урегулювання взаємовідносин особи і держави на засадах загальнодозволеності особи робити все, що прямо не заборонено законом, а державних органів -- тільки те, що прямо дозволено законом;

взаємну відповідальність особи і держави, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність;

ефективну організацію контролю і нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

До основних шляхів формування правової держави в Україні слід віднести:

необхідність зв'язати правом (загальносоціальним, що характеризується правами людини, народу, людства) діяльність держави та її органів;

формування правового механізму, за допомогою якого можна подолати відчуження людини і громадянина від засобів виробництва, власності, від безпосередньої і представницької форм демократії;

чітку роботу законодавчої влади на основі Конституції України і конституційних законів;

створення Конституційного суду, системи незалежних судів загальної і спеціальної юрисдикції;

формування в людей (народу України) нового правового мислення, високого рівня правової культури, знань про життєво необхідні закони і уміння використовувати ці закони в повсякденному житті.

Сучасна теорія правової держави зводиться насамперед до того, що держава породжена правом, пов'язана правом і обмежує себе ним. Завдання держави -охороняти правопорядок, встановлений правом, права і свободи людини і громадянина. Головним критерієм правової держави, основою й змісту та принципів слід вважати визнання публічних прав громадян.

Принципи правової держави грунтовно проаналізовано в юридичній літературі, хоча різні автори визначають їх обсяг по-різному. На нашу думку основними принципами правової держави є: зв'язаність органів державної влади правовими законами; обмеження можливостей виконавчої влади в контексті наявної свободи для прийняття самостійних нормативно-правових рішень і діяльності відносно відповідного кола осіб; негативне ставлення в цілому до зворотної сили закону; рівність всіх перед законом; судовий захист фізичних і юридичних осіб, права яких в тій або іншій мірі ущемлені; демократизм процесу вироблення, прийняття та реалізації адміністративних рішень, його чітка оформленість; широкі судові і досудові процесуальні права індивіда; оптимізація соціальної доцільності застосування кримінальних покарань; конституційне закріплена відповідальність держави за дії своїх органів перед власними громадянами; обов'язок держави відшкодовувати фізичним і юридичним особам збитків, заподіяних неправомірними діями державних органів та їх посадових осіб; право індивіда звертатися зі скаргою до органу конституційної юрисдикції.

Поняття правової держави нерідко вживається в самому широкому значенні. Воно не обмежується власне державою, а поширюється на все суспільство, на весь спектр суспільних відносин. Правову державу також визначають як правову форму організації і діяльності публічної влади, її взаємовідносин з індивідами як суб'єктами права, “носіями” прав і свобод людини і громадянина.

Ряд науковців ототожнюють верховенство права з поняттям свободи, демократії, законності і правопорядку, вони нерідко використовують свої концепції для характеристики політичної системи суспільства; серед них домінують представники політичної науки. Формулювання верховенства права, які ними пропонуються, мають звичайно загальний характер, через що важко визначати юридичний зміст таких формулювань, встановити критерії формалізації відповідних теоретичних положень у позитивному праві. Іноді політико-правовий підхід використовується для обгрунтування відносно конкретних визначень верховенства права. Такі визначення пов'язуються з формальними характеристиками права, із загальними вимогами щодо його змісту.

В юридичній літературі верховенство права тлумачиться як певний обсяг прав індивіда, їх процесуальних гарантій і принципів здійснення правосуддя. При цьому ідея верховенства права формулюється і подається адекватно змісту основних міжнародних актів з прав людини, насамперед Загальної декларації прав людини 1948 року і Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Сучасні українські дослідники визначають правову державу як державу, у житті якої панують закони, що закріплюють основні права людини, виражають волю більшості або всього населення країни (наголошуючи при цьому на основних загальнолюдських цінностях та ідеалах), як державу, в якій встановлена відповідальність не тільки особи, а й самої держави, де громадянам притаманний високий рівень правової культури. Регулювання відносин між індивідом і правовою державою здійснюється, на їх думку, за принципом “особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом”.

Отже, правова держава - це така держава, в якій досягнуто пріоритет прав людини, де держава зв'язана саме цим правом і підкоряється йому, де законодавча, виконавча й судова влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, народу і людства в повсякденній своїй діяльності.

Таким чином, можна зробити такі висновки:

держава - це багатогранне явище;

в громадянському суспільстві держава виконує відповідні функції, має відповідну форму й механізм;

у взаєминах з особою й об'єднаннями людей держава використовує правові, організаційні й виховні форми здійснення своїх повноважень;

верховенство і пріоритет права й закону в державі характеризує її як демократичну, правову, соціальну державу, що служить людині й громадянському суспільству.