Становлення громадянського суспільства в Україні

Поняття громадянського суспільства та основні його ознаки

Громадянське суспільство - це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Громадянське суспільство у політології, як правило, розглядають як соціальне утворення, що протистоїть державі. Його можна розуміти як плюралізм і організацію інтересів незалежно від держави.

Громадянське суспільство відрізняється від суспільства загалом тим, що залучає громадян до колективних дій в суспільній сфері для вираження своїх інтересів, ідей, обміну інформацією, досягнення спільної мети, висування вимог до держави і закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступає посередником між приватною сферою та державою і об'єднує величезне розмаїття формальних і неформальних організацій.

Є. Бистрицький вважає, що громадянське суспільство - “це сукупність окремих, незалежних особистостей (кожна з яких має свої власні потреби, приватний інтерес), у якій виокремлюються групи громадян на різноманітних засадах єднання, створюючи відповідні самоврядні угрупування”. Осередки громадянського суспільства створюються для захисту приватних інтересів громадян, які пов'язані виключно необхідністю дотримання моральних та правових норм, правовими та культурними обмеженнями .

Найбільш суттєвими рисами характеристики громадянського суспільства за Н. Черниш є:

наявність добре розвинутої соціальної структури (тобто сукупність різноманітних соціальних груп, прошарків, верств населення);

витворена відповідна система представництва інтересів різних груп населення (тобто політичні партії, рухи, громадські організації);

сформовані і ефективно діють органи влади різного рангу, утворюючи державу, в якій все більшого розповсюдження отримає місцеве самоврядування.

До цього додамо, що громадянське суспільство характеризує багатоманіття соціальних ініціатив, збереження відповідних традицій, цінування громадянських прав вище за державні закони, ринкові відносини, розвинена громадянська політична культура тощо.

Теорія громадянського суспільства грунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян, невтручання держави в життя громадянського суспільства. Однак, саме держава має виступати гарантом прав людини, створювати умови, які сприятимуть реалізації прав громадян, всебічному вияву їх ініціатив, здібностей. Державні органи реагують на запити і потреби соціальних груп, приймають нормативно-правові акти, слідкують за їх виконанням, запобігають появі та розвитку політичних конфліктів.

Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного суб'єкта, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділений певним комплексом прав і свобод, і в той же час несе відповідальність перед суспільством.

Зміст поняття “громадянське суспільство” включає сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічні, духовно-моральні, релігійні, національні та ін. Громадянське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших громадських інтересів, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави, що опосередковує їх відносини з індивідами [24, с. 45].

Демократичність політичного режиму визначається не в останню чергу тим, наскільки держава визнає автономне буття спільнот, тим, наскільки громадянське суспільство може вплинути на дії держави. Ідея громадянського суспільства дозволяє провести межу між політичним, офіційним та приватним життям громадян.

Суттєвою ознакою громадянського суспільства є плюралізм, різноманіття інтересів і пріоритетів, які виражають інтереси найрізноманітніших верств населення. Інститутами громадянського суспільства є виробничі спілки, добровільні громадські організації та об'єднання, у т. ч. й політичні партії, які:

є засобом самовираження індивідів, їх самоорганізації і самостійної реалізації ними власних інтересів;

захищають інтереси певної групи в її протиборстві з іншими групами інтересів;

зменшують деструктивну силу протистояння інтересів, впорядковують енергію людей, вводячи в організоване русло протести, вимоги, акції непокори;

оберігають суспільну систему від хаосу і створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади;

виступають гарантом непорушності особистісних прав громадян, дають їм впевненість у своїх силах, є опорою у їх можливому протистоянні з державою (прикладом цього слугують вибори до Верховної Ради 2002 року, коли опозиційні політичні партії та блоки виступали з позицій або “ми”, або “ви”).

Підґрунтям і ознаками громадянського суспільства, на думку Р.Павленка та С. Рядова, є ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності, відкритою комунікацією, структурованістю суспільства, багатопартійність, недирективно сформована громадська думка і, найголовніше, вільна особистісність з розвинутим почуттям громадянськості і власної гідності.

Політологічна сутність концепції громадянського суспільства полягає у визнанні того, що якісна структуризація суспільства (розрізнення верств за суттєвими ознаками їхнього буття) є засадою суспільно-політичної стабільності.

Розвиток громадянського суспільства як сфери деетатизованого приватного й диференційованого життя людей є важливим напрямком демократичної модернізації суспільства, умовою соціальної стабільності та національної безпеки. Суттєвими ознаками такого розвитку є роздержавлення приватного життя громадян, відокремлення його від казарменного офіціозу державної бюрократії, цінування багатоманітності форм його вияву.

Наріжним каменем ліберальної ідеології громадянського суспільства є визнання того, що держава існує перш за все для того, щоб захищати особисту свободу й власність, здобуту власною ж працею людей; вона повинна діяти тільки у чітко окреслених межах, вихід за які може призвести до громадянської непокори. Характер взаємодії держави і громадянського суспільства значною мірою визначає стан суспільної стабільності й безпеки. Громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови. Разом з тим, тільки розвинуте, стабільне громадянське суспільство уможливлює утворення правової держави, є основою стабільного демократичного політичного режиму й авторитетної влади.

Узагальнюючи, перелічимо головні ознаки громадянського суспільства:

відокремлена від держави структура суспільства, яка складена з розмаїтих асоціацій, добровільних об'єднань людей;

відповідний вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, в якій держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;

царина безпосередніх і розмаїтих інтересів, можливості їх виражати та здійснювати;

царина справжнього, реального життя, на відміну від держави - сфери умовного, формального життя;

компонентами громадянського суспільства є ринок, вільна конкуренція, відносини обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;

свобода особистості;

форма безпосереднього спілкування людей;

цінування громадянських прав, які вважаються вищими, ніж державні закони;

сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві;

плюралізм;

життя індивідів як приватних осіб;

багатство соціальних ініціатив;

царина життя, де дії людей регулюються безпосередньо самими ж людьми, невідчужено, перш за все через норми моралі.