Рельеф і клімат

Антарктида ділиться на Східну (близько 10 млн. кмІ) і Західну з Антарктичним півостровом, різні за своєю геологічною будовою: Східна Антарктида і велика частина -- докембрійска Антарктична платформа, облямована більш пізніми складчастими утвореннями, Західна Антарктида -- Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів і прилягаючі до нього райони). 99,5% поверхні прикриває материковий лід товщиною до 4776 м (середня 1880 м), який піднімається до 4010 м (в середньому до 2040 м); решту займають гірські пасма, нунатаки і так звані оази; найвищий континент, до 5140 м (масив Вінсона) в горах Елсверта, в Західній Антарктиді; шельфові льодовики Росса, Фільхнера та інші творять льодові бар'єри. Південний полюс лежить на висоті бл. 2800 м.

Рельєф

На початку наукових досліджень Антарктиди виникло питання - материк це чи архіпелаг ? Нині встановлено, що Антарктида - материк. Про це свідчить земна кора материкового типу, що знаходиться під потужним шаром льоду. Вивчення її показало, що цей полярний континент, як і решта материків, складається з давньої архейської платформи та складчастих областей. Антарктична платформа є одним з уламків давньої Гондвани.

Рельєф Антарктиди незвичайний, двоповерховий: згори - льодовиковий, знизу - земної кори (корінний). Поверхня материка вкрита велетенським льодовиковим щитом. Він має вигляд купола, що припіднято у центральній частині. Середня потужність льодовикового покриву - 2000 м, що приблизно дорівнює висоті Говерли (2 061 м). У центральній частині товща його досягає більш ніж 4 000 м.

Льодовиковий покрив материка утворився дуже давно, близько 20 млн. років тому. За шарами льоду, що накопичувалися такий тривалий час, можна, як за часописом, вивчати історію розвитку Землі. Пухнастий сніг, щорічно випадаючи на поверхню материка, на протязі сезону перетворюється на зернистий фірн, а з часом - на глетчер. Середня висота підльодовикової (кам'яної) поверхні Антарктиди - 410 м. Значна частина поверхні земної кори під тиском льодовикової товщи лежить нижче від рівня моря. Але завдяки саме льодовику Антарктида є найвищим материком на Землі. Середня висота її становить 2040 м. Це втричі більше, ніж середня висота інших материків.

Через усю Антарктиду проходять Трансантарктичні гори, що є своєрідним продовженням Анд Південної Америки. Гори складаються з окремих хребтів і масивів. Деякі з них підносяться над льодовим покривом на висоту 3 000 - 4 000 м. Найвища точка розташована в горах Елсуерт у масиві Сентинел гора Вінсон - 5 140 м. Трансантарктичні гори поділяють материк на Західну і Східну Антарктиду. Береги західної частини Антарктиди дуже порізані. Льодовиковий покрив тут менш потужний (не вище 2 600 м) і порушений численними хребтами. Один з них увінчаний діючим вулканом Еребус (3 482 м), названим на честь одного з кораблів англійської експедиції, що відкрила цей вулкан у 1841 році. Назву ще одного корабля цієї ж експедиції отримав другий діючий вулкан Терор (3 262 м).

У Східній Антарктиді корінний рельєф переважно рівнинний, подекуди ділянки корінної поверхні лежать значно нижче рівня океану. Тут льодовиковий щит досягає максимальної потужності в районі плато Совєтського (4 000 м) і на підльодних горах Гамбурцева, що мають висоту 3 355 м і виконують роль головного льодоподілу Східної Антарктиди. Він обривається уступом до моря, утворюючи шельфові льодовики. Таку назву запропонував О. Норденшельд за те, що, виходячи далеко в море, їх нижня частина спирається на материковий шельф. Ці льодовики утворюють єдине ціле з льодовиковим щитом материка. Найбільший шельфовий льодовик у світі - льодовик Росса. Його ширина становить близько 800 км, довжина - понад 1 100 км.

У прибережних і гірських районах Антарктиди розташовані вивідні льодовики, що нагадують льодовикові річки або гірські долинні льодовики інших материків. Антарктичні вивідні льодовики відрізняються льодовими бортами своїх долин і більшими розмірами. Льодовик Ламберта, довжина якого досягає 700 км при ширині 30 - 40 км, є найбільшим вивідним льодовиком світу.

Льодовики Антарктиди знаходяться у постійному русі, поступово сповзаючи в океан. Швидкість сповзання становить близько 1 км на рік. На узбережжі край льодовика відколюється, і так народжуються айсберги, що іноді мають дуже рівну поверхню. Такі айсберги довжиною до 150 - 200 км при висоті в десятки метрів називають столоподібними на відміну від пірамідальних висотою до 400 - 500 м. Вони можуть існувати до 10 років і більше.

У 50-ті роки ХХ ст. вчені США заснували на Південному полюсі дослідну станцію "Амундсен - Скотт". Безпосередньо в точці полюса вони поставили невеликий символічний обеліск. Минув час і обеліск "з'їхав" зі свого місця. Тоді місцеположення Південного полюса позначили маленьким прапорцем. Проте і його доводиться постійно повертати на місце. Це беззаперечно доводить, що льодовиковий покрив зміщується до країв материка.

Айсберги Антарктиди - це велетенські пересувні водосховища.

Вони щороку виносять у океан понад половину тієї води, що використовується за цей період людством. Антарктичні айсберги існують кілька років, в окремих випадках - навіть десятиліття. Величезні льодові масиви допливають іноді до 35° південної широти.