Світовий досвід та основні методики оцінки кредитоспроможності позичальника

У зарубіжній практиці під кредитним ризиком розуміється можливе зниження прибутку підприємства або втрата частини акціонерного капіталу в результаті нездатності позичальника погашати й обслуговувати отриманий кредит. Зарубіжні підприємства для оцінки кредитного ризику застосовують спеціальні методики кредитного рейтингу, що становлять сукупність оцінних параметрів кредитоспроможності позичальника. Для них характерна комплексність і порівнянність усієї палітри факторів кредитного ризику.

Англійські підприємства здійснюють оцінку потенційного ризику неплатежу по кредиту із використанням методик «PARSEL» і «САМРАRІ» [22].

Методика «PARSEL» включає: Р (Реrson) - інформація про персону потенційного позичальника, його репутація; А (Amount) - обґрунтування суми затребуваного кредиту; R (Repayment) - можливість погашення; S (Security) - оцінка забезпечення; Е (Expediensy) - доцільність кредиту; R (Remuneration) - винагорода підприємства (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту. Методика «САМРАRІ» більш розширена в системі оцінки: С (Character) -- репутація позичальника; А (Ability) - оцінка бізнесу позичальника; М (Means) - аналіз необхідності звертання за позичкою; Р (Purpose) -- ціль кредиту; А (Amount) -- обґрунтування мети кредиту; R (Repayment) - можливість погашення; І (Insurance) - спосіб страхування кредитного ризику.

У практиці американських підприємств використовують «правило п'ятьох сі»: 1 С (customer's character - характер позичальника) - репутація позичальника, ступінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг; 2 С (сарасіtу tо рау - фінансові можливості) - припускає ретельний аналіз доходів і витрат позичальника і перспективи їхнього розвитку в майбутньому; З С (capital) - капітал, майно; 4 С (collateral) - забезпечення позики, достатність, якість і ступінь реалізовуваної застави у випадку непогашення позички; 5 С (current bussiness conditions and goodwill - загальні економічні умови) -- визначають діловий клімат у країні і впливають на становище підприємства і позичальника. Перераховані критерії «сі» іноді доповнюють шостим критерієм - 6 С (controll) - моніторинг законодавчих основ діяльності позичальника і відповідність його стандартам підприємства [28].

Оптимально використовуючи дані методики, зарубіжні підприємства мінімізують кредитний ризик, чітко організовують кредитний процес, домагаючись найкращої якості кредитного портфеля. П. Роуз зазначає, що «ризики мають тенденцію концентруватися в кредитному портфелі. Якщо в підприємства з'являються серйозні фінансові труднощі, то проблеми виникають через кредити, які неможливо стягнути внаслідок прийняття помилкових управлінських рішень, незаконних маніпуляцій із кредитами, проведення неправильної кредитної політики і непередбаченого економічного спаду».

В американських комерційних підприємствах кредитний процес чітко виявляється в двох стадіях. На першій стадії проводиться фінансова експертиза кредитного проекту, за допомогою якої аналізується кредитоспроможність потенційного позичальника. Позитивний результат експертизи оформляється кредитною угодою, що фіксує права й обов'язки обох сторін. Після надання кредиту стартує друга стадія кредитного процесу, сутність якої полягає в моніторингу поточної діяльності позичальника і діагностиці проблемних кредитів на ранній стадії їхнього виникнення. підприємства при оцінці кредитних ризиків по виданих позичках застосовують кредитний класифікатор, відповідно до якого кредити групуються в ризикові класи: 1) кредити із мінімальним ризиком; 2) кредити із підвищеним ризиком; 3) кредити із граничним ризиком; 4) нетипові кредити (надані як виняток з правил). Кожному класові лімітована питома вага непогашених кредитів, обчислена емпіричним шляхом за даними звітності за певний період. Застосування кредитного класифікатора дозволяє підприємствам контролювати якість кредитного портфеля і прогнозувати зниження активів від непогашених кредитів.

Рання діагностика проблемних кредитів базується на виробленій американським сектором економіки системі прогнозування сумнівних кредитів. Виходячи з основних постулатів даної системи, сумнівні кредити обумовлюються чинниками, які залежать або не залежать від управлінських структур підприємства. Рівень кредитного ризику, а відповідно, група залежних від підприємства чинників, прямо пропорційна якості здійснюваної в підприємстві експертизи нефінансових аспектів діяльності позичальника, оцінці фінансового стану потенційного кредитора і результативності автоматизованих систем скорингу.

Предметом досконального аналізу для американських комерційних підприємств слугують чинники, які сформувалися під впливом несприятливих економічних умов, тобто група чинників, незалежна від діяльності підприємств : недосконалий менеджмент, неадекватний первісний капітал фірми, високий рівень фінансового коефіцієнта і коефіцієнта поточних витрат, високі темпи росту реалізованої продукції, конкуренція, економічний спад. Зупинимося на аналізі цих чинників:

1) недосконалий менеджмент: більшість фірмових крахів -- результат погано організованої роботи менеджменту;
2) неадекватний первісний капітал фірми: невеликі компанії часто стикаються з проблемою недостатності первісних вкладень;
3) високий рівень фінансового коефіцієнта і коефіцієнта поточних витрат: при високому фінансовому коефіцієнті і при падінні обсягу реалізації різко збільшуються витрати з обслуговування боргу;
4) високі темпи реалізованої продукції: компанія починає невиправдано різко збільшувати обсяги продажів своєї продукції, відповідно зростає ризик її несплати;
5) конкуренція: нові компанії зіштовхуються із серйозними проблемами при виході на ринок;
6) економічний спад: багато невеликих фірм не в змозі прибутково розвиватися в умовах загального економічного спаду [19].

В американській практиці сформульовані 25 сигнальних моментів, за допомогою яких діагностуються потенційні проблемні кредити:

1) сигнали з історії позичальника: недавня фінансова неспроможність позичальника, розбіжності і суперечності в інформації про позичальника;
2) сигнали, що стосуються керівництва і управління позичальника: позичальник шукає партнера, на зв'язки якого можна розраховувати. Невисокі моральні якості керівника. Боротьба за владу в керівництві серед партнерів, між членами родини -- власниками компанії. Часті зміни в керівництві. Неврівноважений характер керівника. Прагнення керівництва позичальника прискорити кредитний процес, впливаючи на працівника підприємства;
3) сигнали, які відображають виробничу діяльність позичальника: коло постачальників і покупців у позичальника не диверсифіковане. Ослаблений контроль позичальника за своїми дебіторами. Позичальник відноситься до тієї галузі, які у даний момент відчуває проблеми. Спрощене ведення балансу, тобто активи і пасиви не деталізуються за статтями;
4) сигнали, які відносяться до організації кредитування: позичальник не представляє чітко ціль, на яку отримує кредит. У позичальника немає чіткої програми погашення позички, відсутні резервні джерела недостатньо кредиту. Позичальник не має матеріального (сировинного тощо) забезпечення своєї мети, на яку наданий кредит. Кредитна заявка позичальника погано обґрунтована. Позичальник просить кредит під забезпечення свого акціонерного капіталу й одночасно вишукує можливості для одержання позички під забезпечення активів. Кредит спрямований головним чином у сферу обігу, а не виробництва. Недостатньо обґрунтований термін погашення кредиту;
5) сигнали, які фіксують відхилення від установлених норм: порушення в періодичності надання позичальником звітних даних про свою господарську діяльність. Відхилення від норми порядку ведення банківських рахунків (порушення з системі овердрафта тощо). Перегляд умов кредитування, зміни в схемі погашення кредиту, прохання про пролонгацію позички. Відхилення показників господарсько-фінансової діяльності компанії-позичальника від планових або прогнозованих. Відхилення в системі обліку і контролю позичальника [21].

Дана група сигнальних моментів значно полегшує роботу підприємства із своєчасного виявлення проблемних кредитів.

У цьому аспекті цікавим є зарубіжний досвід із залучення до оцінки кредитного ризику незалежних рейтингових агентств. У розвинених країнах поширена практика використання підприємствами при ухваленні рішення не тільки власної аналітичної інформації, але і всієї маси зовнішніх джерел. З цієї мети і створюються відповідні інформаційні структури - рейтингові агентства. Керівництво підприємства, маючи у власному розпорядженні досвідчені аналітичні групи, проте, як вважає генеральний директор рейтингового агентства "Русяв-Рейтинг" Р. Хейнсворт, прекрасно розуміє, що «навіть найкращим аналітикам потрібна інша точка зору, не пов'язана із бажанням підприємства працювати або не працювати з конкретним контрагентом. Незалежну точку зору на контрагента може дати тільки зовнішнє джерело, яке професійно займається такою оцінкою, у даному випадку - рейтингове агентство». Рейтингове агентство має у своєму розпорядженні великий об'єм інформації і досвід створення неупереджених оцінок для всіх можливих варіантів ситуацій, у нього відсутня будь-яка зацікавленість, крім формування достовірної оцінки кредитного ризику підприємства, тому що плідний результат підвищує професійну репутацію і вартість послуг агентства, тоді як керівництво підприємства і його фінансові експерти можуть бути суб'єктивно налаштованими до оцінюваного позичальника, який потенційно збільшує ступінь кредитного ризику.

Отже, в Україні необхідно заохочувати створення рейтингових агентств, тому що їхня діяльність буде сприяти зниженню кредитних ризиків підприємства і підвищувати надійність економічної системи України в цілому. На жаль, у даний час в Україні відсутня якісна статистична база даних по позичальниках, дотепер не діють кредитні бюро. Українські підприємства змушені спиратися на власні методики оцінки кредитного ризику, брати на себе всю вагу кредитного ризику. Найкращий варіант, і це найпоширеніша українська практика, кредитування юридичних осіб під заставу їхнього майна.